2 Сашко

Цієї ночі мені снилось жахіття. Моя консьєржка, тітка Жанна, та що вагою більше ста кілограмів, підповзала до мене на ліжку, тримаючи  в зубах червону троянду. Особливого шарму їй додавав золотий передній зуб і хижа посмішка.

- Йдіть геть! – насилу видавив з себе я.

- Я воль май хер! – ричала мені пристаріла звабниця, і підсувалась ближче. Я боявся опусти очі від її губ з квіткою, щоб бува не наткнутись поглядом на блискучі складки і чорну мереживну білизну. Мене всього трусило, як в лихоманці, від того що  я бачив, і не міг зупинити!

Я посунувся далі. На щастя ліжко скінчилось, і я впав. Сіпнувся, летячи в якусь глибоку прірву без дна, і нарешті прокинувся.

Бляха-муха! Це називається - профдеформація, Саньок.

Втер піт з чола, що виступив по при ввімкнений клімат контроль.

Більше ніяких старих шкап! Годі з мене. Ніякі гроші не варті таких «еротичних» снів! Та і взагалі, чому мій мозок вирішив, що такі як тітка Жанна мають гроші і представляють для мене якийсь інтерес?

Ні. Або молоді і красиві дівчата, або рік відпочиваю взагалі без заробітку. Перетворитись в Максима Галкіна, що чухає пузо старій дружині, без права сходити наліво, раніше часу я не хочу, і до сорока маю гарно відірватись.

Молоді і красиві… Ех… От якраз після Емми я і познайомився з такою. Що то було за створіння! Богиня! Ноги від вух, цицьки четвертого розміру, зубки як то кажуть перли. І що в результаті? Юлечка виявилась утриманкою, що сама шукала багатого спонсора. Ну а витрачати свої чесно зароблені в ліжку з Еммою гроші на якусь там Юлечку, будь вона тричі богинею, скузі, не збираюсь. Я ще не настільки з глузду з’їхав.

Я вибрався з ліжка, і потягнувся, ловлячи своє відображення в шибці панорамного вікна. Пограв біцепсом, підморгнув собі. Тигр. Барс. Або як кажуть у мене на родіні, в Кривому Розі, – красава. Нічого. Будуть у мене ще і дівчата, яких я буду обирати сам, і гроші, і все-все буде! Щоденна мантра обов’язкова річ, якщо хочеш досягнути успіху в житті. Думати треба так, ніби все омріяне у мене вже є. Мозок не розрізняє реальність і мрії, так мені втокмачувала Ельза, а вона, між іншим, була непоганим бізнескоучем.

При згадці про Ельзу у мене знову почав псуватися настрій. Мегера! Бісове створіння, як і її матуся. Впевнений, що розумних і красивих жінок створив саме диявол, щоб тріпати чоловікам нерви.

У мене було все прекрасно. Фрау Гадда Аусфітц була щедрою, доглянутою, що головне неогрядною, і цікавою людиною. Ми півроку жили душа в душу… Ні не так. Я пів року панькав її, і помалу переводив її грошики в офшори. І от з’являється її донечка, яка спочатку засирає мені мозок афірмаціями і тому подібними коучівськими примочками, зваблює мене, а потім іде до мамці і жаліється!

Я посміявся над ними. Ну їй Богу, що вперше чи що, з коханкою розлучатися? Ну вигнали мене з тріском із їх будинку. І навіть подарунки відібрали, до чого дріб’язковий народ ті німці!

Так. А я що? А я в якості компенсації прихопив скриньку з дорогоцінностями фрау Аусфітц. Дрібничка, а приємно. Ну як дрібничка. Фамільні кольє, персні ще там щось, що мені все одно не можна було провезти через митницю і я залишив на зберігання в банківському сейфі. Та і не збирався я нікуди їхати з Німеччини. Мені там подобалось. Жінок багато, чоловіки всі нуднющі, знай своє пиво цмулять та арабів лають. Для мене там поле не оране роботи було!

Але я ж кажу, що Ельза мегера. Нажалілась вона якомусь там своєму знайомому в їх поліції, вони зв’язали ще кілька випадків зникнення дорогоцінностей в Австрії, і одну ошукану вдову в Швейцарії. І спустили на мене усіх псів!

Я в Україну тікав, можна сказати, в чім був і з чим був. Всі мої грошики тю-тю. Заблокували рахунки на Кіпрі, як тепер до них добратися, уявлення не маю.

В Києві довелось починати все майже з нуля.

Я відмахнувся від неприємних згадок. Якийсь сьогодні дивний ранок. Хвилююсь, як перед першим виходом на сцену. Дурниці то все. Накинув шовковий чорний халат на голе тіло, приховуючи власну красу від світу, і пішов до барної стійки, що зонувала квартиру, відділяючи спальню від кухні.

Ввімкнув кавоварку, дістав цигарки. Покрутив пачку в руках. От як не намагались мої спонсорині мене відучити палити, а нічого не вийшло. Я дістав тонку цигарку, роздавив капсулу з ароматизатором в фільтрі і підійшов до витяжки. Клацнув запальничкою, змішуючи запах тютюну з ароматом свіже звареної кави.

Цигарка скінчилась якось надто швидко. Але ще однієї не хотілось. Натомість узяв каву, додав туди вершки і цукор, і підійшов з філіжанкою до панорамного вікна.

Під ногами був Київ. На ліво голову поверни і видно міст через Дніпро, далекий лівий берег, маківки церков, утоплені в зелені. А якщо придивитись вправо то можна Родіну-Мать побачити. Вікно розсовувалось, можна було вийти на терасу, але мені не хотілось. Надто комфортно в квартирі. А на вулиці гул, шум, пил. Так і стояв, сьорбав свою каву, милувався містом, і паралельно роздумував, що сьогодні одягнути, та молив Бога, аби не зустрітись на презентації з Еммою. Чи її навіженим родичем.

Бяха-муха! Не щастить мені щось на родичів коханок. Як не Ельза, так Арсен В’ячеславович. От звідки він взявся?

Все було прекрасно. Я приїхав в Київ, познайомився з Еммою, у нас зав’язались стосунки. І тут її брат із своїм «підозрілий цей німець, чого його на старших тягне». Ну які там старші? Я всього-то молодший від Емми на двадцять років, з хвостиком.

Як мені передали, після того, як я Емма оплатила мені оренду пентхаусу на рік, її брат був злий, коли Емма подарувала мені «Мерседес» Арсен В’ячеславович був дуже злий, ну а коли  Емма вирішила переписати на мене дачу в Конче-Заспі, Арсен В’ячеславович… Ну гаразд, не він особисто, а його мордовороти, ледь не зіпсували мені мій робочий інструмент! Обличчя!