-1-

Будинок судді Маккалістера мирно спав, оповитий вечірньою тишею. Лише різнокольорові лампочки мерехтіли на ялинці та різдвяному освітленні, котре нещодавно розвісила місіс Маккалістер, і відбивали крихти тіні високого кремезного Санти. Сам Санта, одягнений в новеньку форму, попри свою статуру та вагу, беззвучно рухався по будинку. Так, неначе знав тут кожен закуток і бував тут не раз і не два. 

Його погляд ковзав по інтер'єру будівлі: дорогі килими прикрашали паркет по всьому дому, кришталеві люстри висіли тут і там, а у вітальні — кімнаті, котра його нині цікавила найбільше — стояв чорний шкіряний диван, журнальний столик з деревини, залитий епоксидною смолою, дві здоровенних полиці, наповнені різноманітними книгами на кількох мовах світу та шафа з ексклюзивним дорогим алкоголем. На одній стіні висіли фотографії усієї родини, а на тій, що поруч — була картина. Гарна така картина, невідомого йому художника, бо в мистецтві він не розбирався. Та й для чого? Санта мав інші цілі та роботу, котра подобалася йому не менша, ніж повна шкарпетка цукерок дітлахам. 

Однак, саме ця картина і була потрібна йому. Точніше, те, що знаходилося за нею — найбільший скарб поганого хлопчика Маккалістера, втративши який він дуже засмутиться. Але ж саме так карають поганців? 

Санта підійшов до картини, хижо усміхнувся, беручи її до рук. Повернув іншою стороною і побачивши там те, що шукав, мало не засвистів від ейфорії. Та вчасно одумався і знявши з картини те, що треба, закинув пачку у свій великий червоний мішок. Поставив картину на місце, моргнув зображенню жінки на ній і вже збирався йти, коли щось смикнуло його зупинитися. Він оглянувся довкола, впевнився, що нікого немає і витягнув з кишені розкладний швейцарський ніж. Зрізав полотно і акуратно скрутивши його, також засунув у свій міх, а рамку поставив на паркет  Потім дістав балончик з червоною фарбою і на місці картини намалював свиню та підписався “ХОХО”. 

Забравши все необхідне Санта попрямував на вихід, біля дверей відкрив пульт сигналізації, підключив до нього свій одноразовий телефон і провівши декілька нескладних маніпуляцій, ввів код активації сигналізації. Потім закинув свій мішок на плече та легкою ходою покинув будинок судді. 

Ще жодного разу його вилазка не була такою швидкою та удачливою. І поганого хлопчика покарав і подарунок залишив,і святковий настрій подарує тим, хто справді заслуговує на це.