Однією проблемою менше

15 вересня 12:45

  Ідучи на роботу Лінда відчувала слабкість,  думки в її голові були мутними.  Інколи перед очима виднілася  та картина, коли на неї напали в автобусі. Тоді щось сталося, крики, біль та червоне світло,  здалося що то був лише сном або маренням від стресу. Стараючись не думати про це  Лінда мала поспішати на роботу, поправивши волосся на голові. Побачила що на її руці та рукавичка, але вона ніби змінилася, написи які були на ній зникли. І за відчуттями рукавичка стала легкою та більш зручною.

  Дивлячись на неї, Лінда перестала слідкувати за дорогою і випадково  заділа чоловіка. Але того вона   не побачила, здавалося що рукавичка зачарувала її.  Ідучи дорогою вона почала скидати темпи та забувши про час, почала іти спокійною ходьбою. ніби та нікуди не спішила.  Крім минулої події, Лінді стали снитися дивні сни, вони показували дивне поле. Трава була довгою та синього кольору, замість неба було море, хвилі якого удавали хмари. Лінда будучи в тому сні відчувала неспокій та тягар на серці ніби вона щось комусь вина. В тому мору було щось велике та світилося приємним синім кольором. Переставши дивитись на неї, Лінда згадала що спізнюється на роботу. Зацикленість на рукавичці дуже сильно її затягнуло, чим є сили вона почала бігти до редакції.

14:55

Зал для відпочинку.

   Розмішуючи цукор в каві, Лінда відчувала  щось неприємне в душі. Можливо це через ранковий марафон, згадавши це вона посміхнулася та зробила ковток ледь теплої кави. Навпроти неї сидів Алекс та дивився щось в телефоні та щось читав,  а збоку біля Лінди сиділа Віка, вона з хорошим настроєм їла своє печення. Віка подивившись на подругу побачила що та без настрою, та й щоб підняти його вирішила поділитися печенням з нею.

-Лінда, будеш  печення?- і подає їй одне печиво.

-Ні  дякую, апетиту нема.- відповіла вона сумним тоном.

Тим часом Алекс перестав читати новини та подивився на дівчат.Бачачи що Віка дає Лінді печиво, він одним ривком забирає його.

-Є ти чого!- сказала Віка сердитим голосом.

-А що я Лінда ж відмовилась.- відповівши їй Алекс почав їсти то печиво.

-Я могла тобі дати, а ти як той єнот все тириш.- відповіла йому.

Лінда не втручалася в їх спір  та просто пила свою каву. Їй ставало  тяжко працювати ідей довго нема ну і таке, але більше її турбувало здоров'я.

-Ну ось ти Алекс побачив що Лінда як похудала?- задала вона йому таке питання.

-Ні, а що заздриш?- відповів він.

Слова його заділи Віку, їй якщо чесно було не приємно чути такі слова та натяки.Будучи дівчиною більш менш стрункою, слова про вагу її нервували. Віка та Алекс подивилися на Лінду, зрозумівши що на неї дивляться, відставила стаканчик з кавою в бік.Пару секунд мовчали, але Алекс вирішив почати першим.

-Лінда слухай, а ти себе як почуваєш?-  запитав він, але на лиці його була посмішка.

-Я тобі пес, щоб слухати? ти сьогодні аж обвалів Алекс- відповіла Лінда холодним тоном.

-Перепрошую,  чого ви такі злі скоро в нас буде вихідні та посміхніться - та й посміхнувся їм.

Лінда промовчала і продовжила пити каву, посмішка з лиця Алекса щезла. Віка дивилася на нього суворим поглядом.Сиділи вони далі мовчки, але в зал для відпочинку зайшов Шеф, він був не то злим чи наляканим. Працівники коли побачили його, зупинились та припинили робити свої справи. Алекс та Віка подивились на нього, а Лінда ніяк не відреагувала та просто дивилась на чашку кави. Сиділи вони в правому куті в самому кінці залу,  практично їх не було видно. Тим часом Шеф який стояв біля дверей почав роздивляти зал і когось шукати.

-Лінда Квін є тут?- сказав він на весь зал

Почувши своє ім'я Лінда повернулась до нього,  до поки інші були напружені вона була спокійна.

-Я тут, Що хотіли?- Сказавши це  спокійним голосом.

Слова її прозвучали тихо, але коли Шеф почув її голос з кінця залу. Його емоцій тепер не були сукупністю гніву та невпевненості, а стали  в гнів. Жавши кулаки від злості Шеф крикнув на весь зал

-В мій кабінет після обіду!!

Крик його був переповнений гнівом, ті працівники які стояли не далеко ледь не оглухнути від цього. Шеф вийшов з того зали та силою стукнув дверима,  працівники редакції були здивовані. Бо не бачили Шефа в такому стані,  деякі працівники подивилися на Лінду. Дехто дивився на неї косо, а її друзі були трішки налякані. Але сама Лінда сиділа зі спокійним лицем, ніби нічого не сталося. Повернувши спиною до інших вона продовжила пити каву.-Нічого собі-  Здивовано сказала Віка.

Подивившись на подругу та побачивши її спокій не лице,  Віка ще більше здивувалася. Вона знала  добре про свою подругу та про її характер, але дивлячись зараз на неї якось не виходить образ мудрої та сором'язливої дівчини. 

-Я ще більше здивований, вона з таким покер фейсом це сказала.- сказав Алекс з малою насмішкою

-Алекс!!-  сказала строго Віка.

Слухаючи це Лінда нічого не відчувала здавалося що в ній в середині пусто. Емоції щезли  чи здається їй це. Неочікувано  ніби прозріла та її спокійний вираз облича помінявся на легку невпевненість.-Перепрошую я  не виспалась.- сказала Лінда.

-Тане переживай, напевно Шеф просто не в настрої- сказала Віка та при обняла Лінду.

Віка подивилась на Алекса, він дивився на них, але погляд  її натякнув йому про підтримку.

-Ну реально не  нервуйся.- слова його прозвучали холодно.

Коли вони говорили то не дивилися за часом, через сварку були знервовані та не звертали на це увагу.  День був поганим, можливо кінець зміни буде кращим подумала Лінда. Вона подивилась на годиник, час на відпочинок вже майже закінчився, але ще лишалося 2 хвилини. Ці останні хвилини вона не взяла до уваги, Лінда вирішила піти до Шефа, чим скоріше вона поговорить з ним, тим краще.  Більш того він був аж занадто злим,  та чим же вона могла його розізлити. Якщо він так терміново  вирішив покликати її до себе, встаючи зі стола вона забрала стаканчик з собою.