Початок великого

7 Вересня 10:45

Музей мистецтва та культури.

  Лінда сиділа на лавці та читала ті питання які написав Алекс. Крім цього згадуючи минулий день, тоді шеф особисто сказав, що її переводять в інший відділ. Тоді вона сперечалась з ним, але він чітко їй сказав або  Лінда починає працювати в відділі  мистецтва і культури, а якщо ні, тоді звільнення з редакції.  Вона була вимушена погодитись, шеф тоді дав їй час, щоб зібрати речі та піти у свій новий офіс. Там вона побачила Віку та Алекса, загалом новий офіс не був таким великим. Облаштовувавши  робоче місце,  в одній шухляд лежала фотографія її батьків.  На минулому місті фотографія стояла на столі, але згадуючи це в неї почали іти сльози. Бо тоді вона з гордістю та надією дивилась на неї, а тепер Лінда журналістка мистецтва та культури. В минулому  працювала з розслідуваннями та злочинністю  і не боялася писати правду про злочинців.

   Але тепер це минуле, витерши сльози продовжила  перечитувати питання.Не очікувано в її голові промайнув спогад, дивна жінка щось підкинула їй в кишеню. Та розмова з нею була  не доречною,  та занадто незрозумілою. Предмет той вона вчора не витягувала з кишені,  але здогадки були в неї та  було багато варіантів. 

-"Може подивитися?"

Сказавши подумки Лінда відставила листок в бік. Та  наважилася засунути в кишеню руку, за відчуттями там щось дивне та не зрозуміле.  Схопивши той предмет пальцями, почала потрохи діставати, перед тим подивилась навколо чи ніхто не дивиться на неї. Різко витягнувши предмет з кишені, кинула його на землю. Лінда з огидою витерла руку об свій піджак, придивившись на то, вона не могла зрозуміти що це. То була тканина, чорного кольору на ній ще були якісь не то камінці чи бруд сірого кольору. Обережно підняла  тканину та почала її роздивлятися.

   Це була проста рукавичка, роздивляючись її, Лінда побачила якісь написи, а камінці які вона бачила, були складені в якісь узори.  Написи були написані невідомою мовою, та більш схожі на якісь малюнки.

-О що це таке?

Неочікувано за спиною почувся жіночий голос, Лінда швидко сховала рукавичку в кишеню.  Подивившись назад, побачила Віку, Стояла вона та  дивилася на Лінду  з цікавістю

-Просто хустинка.

Сказала вона і встала з лавочки, але дивилась на Віку з легким переляком, через неочікуване появлення.

-Віка чого так лякаєш? І чого запізнюєшся?

Подивившись на годинник на якому вже була одинадцята, та пішла до входу в музей, розбиратися з нею вона не хотіла.

-Лінда почекай!

Казала вона їй в слід, догнала її тоді коли вони були в середині. Музей був красивим, але пустим неподалік було чути голоси. Зупинившись  дівчата почали чекати на шефа.  Віка було розслабленою та спокійною це бачила Лінда та не розуміла  її поведінку.

-Якось надиво ти спокійна.

Віка посміхнулась та спокійним тоном відповіла.

-Та чого переживати,  інтерв'ю в містера Клінтона дуже просте.

 Якщо це правда, Лінду швидше відпустять до дому.  Поки що для неї це пробне інтерв'ю,  в старому відділі Лінда брала участь, але анонімно. Бо загалом там потребувалася правда та безпека постраждалим, розкриваючи людям правду. Віка побачила що Лінда над чимось задумалась, з одного повороту вий шли двоє чоловіків, Віка впізнала їх.

-Лінда вони ідуть.

Сказала пошепки та передала листок Лінді, який вона забула на лавочці.Але перед тим додала.

-П'яте питання  не став йому.

Взявши листок Лінда швидко перечитала всі питання. Шеф з містером Клінтоном говорили про щось та ішли до дівчат. Перед тим як почати інтерв'ю вони привіталися, але Клінтон з огидою подивився на Лінду. Його лице їй когось нагадувало, але не могла згадати кого.

-А що робить вона тут?

Він якось насторожився та перевів погляд на шефа.

-Містер Клінтон вона працює тепер разом з Вікою в газеті мистецтва.

З посмішкою відповів та підійшов до Лінди.

-Віка візьми перша інтерв'ю, після тебе піде Лінда.

Без жодних заперечень Віка почала брати інтерв'ю в власника музею. Тим часом шеф зайшов за спину Лінди та сказав їй на вухо.

-Алекс написав тобі питання?

Голос шефа був суворим, але тихим та суть Лінда зрозуміла.

-Можете не переживати я перечитала питання.

Почувши це він легенько постукав її по плечу. Така недовіра в шефа до неї появилася через стару статтю. Будучи в хороших стосунках з містером Клінтоном, він дозволив Лінді  писати статтю про  домагання до жіночого колективу музею. Ні одна з редакцій не могла найти винного, але Лінда будучи хитрою чи їй пощастило знайти фото. На яких власних чіпляється до своїх спів робітників.

 Стаття набрала після того велику популярність, та через це музей пішов в занепад. І дружні спів відносини з власником. Лінда була чудовою журналісткою, але з великим гонором. Шеф знав її практично чудово, він знав про її трагедію. Щоб якось оберегти її, перевів в інший відділ там були її друзі та не такі гучні статті. 

   Тим часом Лінда брала інтерв'ю,  ставила питання  власник мляво відповідав. Коли лишалося п'яте питання вона зупинилася та дописала відповіді його.

-Дякую що відповіли на мої запитання.

  Зразу до Клінтона підійшла Віка і продовжила своє інтерв'ю. Власник почав показувати їй картини, при ній він був жвавим та давав повні відповіді на її запитання. Віка була весела та дивувалася як дитина кожній картині. Лінді стало не то бридко чи огидно дивитись на них. Не очікувано шеф став перед нею, він не був похмурим, на його лиці була легка посмішка.

-Молодець, на зміну можеш прийти у вівторок.

   Після того він пішов  за Вікою яка  досі розглядала картини з Клінтоном. Нехотячи лишитися в музею вона вийшла з нього.Ідучи по жвавій вулиці до зупинки Лінда сховала блокнот в кишеню, а листок з питаннями викинула в смітник. Добре що зупинка не була так далеко від музею, тепер їй треба чекати на автобус. Від нудьги вона дістала телефон і почала читати новини. На сайті видавництва в якому вона працює, побачила нові 3 статті вони були з категорії злочинності та криміналу. Перейшовши на ті статті  вона почала читати "Новий закон", "Король", "Жертва минулого". Лінда зацікавилася цими статтями, вони названі якось дуже нестандартно. Зайшовши на перший заголовок "Новий закон", почала читати.