Богиня прийде

    Працюючи у своєму офісі Лінда редагувала одну статтю про злочини та статистика їх зростання та падінь. Друкуючи це її було бридко бачити що рівень злочинності тільки зростає. Останній раз ця статистика спадала, але то було  3 роки назад. А зараз вона у двічі разів піднялася. Лінда зупинилася і подивилася у вікно в ньому вона побачила крайовид красивого міста. Відчувалося  що місто живе і живе своїм життям, але Лінда знає правду про це місто. Задивившись на крайовид вона не помітила що в її офіс хтось зайшов.

-Добрий ранок Лінда.

Почувся приємний чоловічий голос, Лінда подивилася на гостя.

-І тобі доброго ранку, Алекс.

Лінда холодним тоном відповіла йому та продовжила редагувати статтю, Алекс помітив що вона чимось не задоволена. Підійшовши до неї подивився в її ноутбук. та побачив її статтю.

-Треба допомогти?

Лінда зупинилася і подивилася на нього  задумливим поглядом.

-Алекс, я сама можу написати статтю і по-перше, не забувай ти погано дружиш з цією програмою в якій я пишу статтю. 

На мить вона подивилася на годинник.

-І по-друге,  статі що пов'язані зі злочинністю пишу я іще двоє працівників.

Алекс трішки засмутився та відійшов від її стола. Але він трішки постояв і дістав з кишені листок.

-На вихідних шеф хоче тебе  взяти на інтерв'ю з директором музею.

Та з посмішкою ставить той листок їй на стіл. Лінда здивувалася і взяла листок в руки.

-А це що таке?

На тому листку були якісь питання.

-Ну шеф попросив мене написати "Правильні"запитання для тебе на інтерв'ю.

   На словах правильні питання Лідія зрозуміла про що ідеться. Вона відала йому той листок та продовжила писати.

-Ну.. Ти згодна?

Нічого не сказавши Лінда показала йому пальцем на вихід.

-Значить ні, добре.

   Алекс сховав той листок в кишеню і вийшов з офісу Лінди. І вона знову лишилася одна зі своєю роботою. В неї, голові не одна разово промайнули думки, про цінність її роботи для суспільства.Ну пишу я ті статті, що з того, люди читають їх і забудуть. Але є мала ймовірність того що хтось задумається про це і почне щось міняти. Думка про це ще більше засмучувала її вона очікувала чогось більшого. Маючи тощо є,  Лінда подивилася на ту статтю, вона була ще не дописана.

  Крім того, в статті була одна підтема яка і потребувала повного завершення.  Закінчивши її Лінда зможе опублікувати повністю статтю. Тема тої статті була зосереджена на новому злочині який відбувся в кримінальному районі міста. Злочинність становить 60%-70% на цілий район,  що стосується справи. Жінка заявила в поліцію на одного хлопця, на ім'я Дерик Мартин. Жінка хотіла лишитись анонімною для своєї безпеки.

  Слова жінки, я прожила вже  34 роки в місті Десаєр і я не пам'ятаю коли останній раз я бачила таку не справедливість!! Що я вже 3 роки стараюсь посадити  Дерика за ґрати. Не одноразово він нападав на мене і моїх рідних та сусідів. Поліція приїжджа забирала його, але через день він знову і ходив по району та тероризував людей. Але я знаю що його покривають і знаю імена тих людей які захищають його. Єдине що я хочу одного спокійно прожити життя у своєму рідному місті. Та хочу посадити його і тих хто покриває Дерика. Я готова  розповісти журналістам імена. 

   Історія цієї жінки стала вже розростатися по всіх редакціях міста або напевно  по всій країні. Але практично всі старались знайти її та взяти інтерв'ю, але  єдине що вони знали то тільки адрес  певного району в якому проживає жінка. Лінда була одна з тих журналістів і тому на наступний день вона поїде туди й постарається знайти жінку. І закінчити статтю на великій сенсації. Лінда виділила в  статті місце для інтерв'ю для тої жінки,  та лишалося тільки вписати туди свідчення. Зберігши статтю вона закрила ноутбук, та встала зі стола, спина боліла в неї через ту роботу. Зробивши просту зарядку і біль в спині вже не так сильно докучав.  Вона вирішила піти на перерву і попити солодкої кави, та поговорити з найкращою подругую. Вийшовши зі свого кабінету Лінда пішла по коридору і зустрічала своїх колег.           Деякі просто говорили інші щось носили. Робота в видавництві не так і багато, головне вчасно публікувати статті на сайті та передавати їх на друк. Лінда сильно не переживала за свої дедлайни,  вона вчасно  здає свої статті та начальство  дозволяє затримати на 1 день статтю якщо вона неготова або має якісь не точності.

  Зайшовши в зал для відпочинку, Лінда пішла до кавомашини. Але там стояла черга з працівників які теж хотіли попити кави.  Ставши в чергу, вона почала чекати, черга дуже помало просувалася. На відпочинок начальство давали годину на відпочинок, але  якщо проєктів було багато, то на відпочинок давали трішки часу. Але стояти в черзі Лінда не хотіла, але на певно це ще буде довго.  Від нудьги вона роздивлялася зал і колег, але думки про інтерв'ю не давали спокою.  

-Лінда!

   Не очікувано її хтось покликав, Лінда озирнулася  і декілька  секунд обдивлялася зал. В лівому куті біля стіни сиділа дівчина, вона махала Лінді. ніби кличучи до себе, Але якщо вона відійде від черги, то прийдеться знову займати її.

-Лінда іди сюди я каву тобі взяла!!

 Лінда придивилася до тої дівчини та зрозуміла що то її подруга Віка. Вона перестала стояти в черзі й пішла до неї, було видно що Віка була весела. Вікторія подружилася з Ліндою практично 4 роки назад і ті роки були як продуктивні, так і були погані моменти. Але подруга була вірна і чесна.

-Привіт, Віко.

 Лінда сіла навпроти неї, але поруч з Вікою вона  сильно відрізнялася.  Її настрій, поведінка та стиль роботи, Віка була позитивною та креативною, ну і тому вона працює зі статтями про мистецтво.

-Бачу в тебе знову поганий настрій.

Віка привикла бачити подругу з поганим настроєм, та щоб якось її звеселити вона дала їй стаканчик кави.

-Дякую.

Відповіла Лінда сумним голосом, та взяла стаканчик з кавою. Попиваючи каву Лінда помітила що Віка цього разу сяє від радості. І через це Лінді стало ніяково.