РОЗДІЛ 9

Дізнавшись про вибрик коханої Мстислав зачинився в кабінеті і видобув зі сейфу надпочату пляшку коньяку. Він довго не вживав алкоголь, але сьогодні не зміг втриматися. Наливши в склянку випив одним махом, не закусуючи. В горлі запекло, згодом розлилося довгожданне тепло. Відкинувся на спинку крісла і заплущив очі. Занадто багато часу проводить на роботі. Життя то проходить. 

• Як вона могла так вчинити, курва? Я ж  кохаю цю жінку Усе роблю для нашого благополуччя. Вона ж вагітна. Куди подінеться? Я її так легко не відпущу. Соля- моя жінка. Матір моєї дитини. - мовив чоловік, розплюшивши очі і дивлячись у стелю. ,,Треба змінити колір ''- подумав Мстислав.  Взагалі усе треба змінити.                                            Хотілося ще випити, але робота не дозволяла цього зробити. Ще й погода зіпсувалася. Мав бути дощ цей вірний друг Львова.

Раптом двері в кабінет відчинилися і на порозі постала Соломія з валізою в руках. Жінка дивилася на нього, а в очах стояли сльози. Він підвівся і підійшовши до неї обійняв. Нарешті відчував себе вдома. Зачинившись з середини, вони нарешті дали волю власним бажанням, звільняючи один одного від одягу й кохаючись ніби востаннє. Цього їм найбільше бракувало останніми днями. 

Працівники не звертали увагу на стогони, що долинали з кабінету їхнього боса. Мало чим він там займається. За вікном періщив дощ, коли вони нарешті відірвалися один від одного. 

• Солю і далеко ти зібралася від мене втекти?
• Далеко у Вольвичі, Мстиславе. Туди, де мені буде легше жити і дихати. Та дитиною займатися. Я ж тепер матуся.
• Ти дуже сексуальна матуся. Я б тебе з'їв. Ммммм.
• Я думаю, що ти має рацію. Необхідно змінити обстановку. Соломіє, чи готова ти вийти заміж за мене?

Вона вдала ніби не розуміє його питання. Її вуста розтягнутися в усмішці й промовила: 

• Так, Мстиславе. Я готова бути твоєю дружиною стільки часу скільки в нас його буде. До старості навряд чи дотягнемо.
• За це я тебе й покохав. За твою чесність та впертість. Цю подію необхідно відсвяткувати в нашому улюбленому ресторані. Тож запрошую тебе ввечері на побачення.
• Залюбки прийму твою пропозицію. Вона неймовірно цікава й захоплююча. 

Опісля вони злилися в поцілунку, який обіцяв щастя не на землі, а на небесах. Лише для них обох.