Спіймай мене

РОЗДІЛ 1

Вересень проминув непомітно і місто Лева заполонив жовтень. Зранку ставало дедалі прохолодніше і починало дощити. Осінь нарешті виходила у свої володіння. Неквапливо і елегантно. Мов аристократка з минулого століття.  Яскраві барви дерев змушували людей на мить зупинятися і милуватися красою природи. Справжньою красою, а не переробленими обличчями голлівудських акторок та акторів, які намагалися здолати старість. Старість - необхідна річ нашого життя. Те, про що ми постійно забуваємо. 

Соломія з головою поринула в роботу. Створення нових цікавих фасонів стало її арт терапією й допомагає твердо стояти на ногах. Фінансова незалежність стала реальністю. Мстислав на людях звертався до неї на ви, а вдома коли залишалися вдвох шепотів на вухо такі слова, від яких вона танула мов лід у спеку. Так, вони офіційно стали парою. Вони почали будувати стосунки, зрозумівши, що їм по дорозі. Дві душі знайшли одна одну в цей страшний час.

Сидячи за комп'ютером,  Соля робила роздруківку ескізів одягу та аксесуарів, які стануть частиною нової колекції на майбутньому показі мод. Робота клопітка й виснажлива. Увесь час потрібно редагувати зображення, доки воно не буде таким як треба. Коханий перебував поруч, вивчаючи їх і даючи цінні вказівки щодо переробки. В цьому він був професіоналом. Зростаючи в родині дизайнерів одягу ще й не такому можна навчитися. Мстислав самостійно робив викрійки та зшивав готові деталі для створення чергового шедевру. Це був його бізнес. Конкурентів вистачало,  але усі питання вирішувались мирно. 

  • Солю, а чому б нам не піти в кафе пообідати? Ти сьогодні добре попрацювала.
  • Я лише за, Мстиславе. Так хочеться на свіже повітря. Побути серед людей. Ти теж, коханий. Так дивно називати тебе так.
  • З часом ти обов'язково звикнеш. Я обіцяю.

Зібравшись вони вийшли з магазину і зачинивши двері попрямували до невеличкого кафе. Погода тішила останнім теплом цього року, готуючи усіх до справжньої осені. 

Зробивши замовлення вони мовчали. Їхні погляди говорили за них. Їм хотілося ніжитися десь на безлюдному пляжі і кохатися до нестями. Початок стосунків зазвичай такий. Але робота є робота. Від неї нікуди не дітися. Навіть найбільшим ледарям. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше