Розділ 38

— Ну і куди ти мене ведеш? — буркнула я, поки Ліля тягла мене за рукав, наче неслухняну дитину.
— Зараз побачиш! Дивись! 

За черговим поворотом відкрилася ціла панорама: невелике футбольне поле з рівненьким зеленим штучним газоном. «Мінька», як його називали — для міні-футболу. Навколо — сітчаста огорожа, лавочки для глядачів, а ще кілька акуратних альтанок зі столами. 

Глядачі вже потроху збиралися: на полі команди перевдягалися у червоне і зелене, біля стадіону вже стояли чужі автівки на закарпатських номерах, а дітки грали в доганялки. Біля альтанок у кітелях снували кухарі, які перевертали шашлики на мангалі, і аромат смаженого м’яса розносився на весь майданчик. 

І тут я вперше усвідомила, що цей "заповідник", як я його називала, — це окремий світ який належав цій зграї. Тобто, це була просто величезна, огорожена, приватна територія, яка належала Райсам. На ній були розташовані котеджі, дитячі майданчики, приватні сади, навіть оцей стадіон, і ще багато чого. Очевидно, що члени зграї вели міське життя в Ужгороді. Але тут, — тут була ЇХНЯ територія, з ЇХНІМИ правилами, де вони жили, спілкувалися, виховували дітей, та влаштовували собі розваги. 

— Пішли, наші місця там! 

Ліля потягнула мене за рукав. Ми пробралися крізь натовп і вмостилися на дерев’яних лавках. Я відразу вп’ялася поглядом у поле. 

Гравці вже займали позиції. Зелена команда сміялася й перегукувалася, а червоні скупчилися біля свого капітана, у футболці з номером "11". І я відразу впізнала його — русява голова, широкі плечі. Це був Марк. Ну звісно, куди ж без нього? І, звісно, він — капітан. Цей хвостатий ще й корчить із себе місцеву зірку. 

Я зціпила зуби:
«Ну що ж, котисько, сподіваюся, ти сьогодні продуєш!» 

У першому таймі червоні атакували, але воротар зелених був надійним, тож закінчився він безголевою нічиєю. 

Я відвела погляд на трибуни. Чесно кажучи, ніколи б не здогадалася, що ці люди — перевертні. Сім’ї з дітками, молоді пари, літні чоловіки й жінки — всі щиро вболівали, сміялися, лаялися. Звичайна громада. Але я вже знала — кожен із них міг за секунду перетворитися на хижака. 

— Леє! Будь ласка, дай води!
Переді мною стояв Марк із простягнутою рукою. Він був захеканий, у мокрій від поту футболці, і волоссям, з якого стікали краплі. Я навіть трішки задивилася. 

— Леє, не лови ґав, он біля тебе пляшка! Пити хочу! 

Марк нетерпляче показував кудись мені за спину. Там і справді висіла сітчаста торба, з якої стирчала зелена пляшка. 

Але я насупилася.
— Не дам! Волохатим маніякам і викрадачам не допомагаю! Помирай від спраги! 

Марк сперся рукою на огорожу.
— І що, ти зовсім би за мною не сумувала б, якби я помер? 

Я щиро здивувалася.
— Звісно ні! Я ще й допомогла б!
Один укольчик — і ти безсвідомчик! 

Марк коротко реготнув, а тоді нахабно клацнув по носі.
— Ти така бойова, крихітко! Так і тягне присмирити твій норов! 

Я вже хотіла ображено відвернутися, як він несподівано промовив:
— Я хочу щоб ти вболівала за мене у другому таймі. 

— Ще чого! — гордо задерла підборіддя. — Я тримаю кулачки, щоб ти продув! 

Його пальці легко торкнулися моєї щоки.
— Ах ти мстива дівчинко… А невже шкода трохи повболівати? А я за це пригощу тебе морозивом. 

Морозиво? О ні. Це було занадто підступно! 

— А яким? Фісташковим? — звузила я очі. 

— Якщо хочеш — буде фісташкове. Хоч відро. 

Я задумалася, ковтаючи слину.
— Добре. Тоді згодна трішки повболівати за тебе. 

Цей котяра посміхнувся краєчком губ.
— Тільки дуже голосно! Щоб зелені мені заздрили. 

Свисток — і другий тайм розпочався. 

Зелені різко пішли вперед і забили два швидкі голи — 2:0. 
Але червоні зібралися: спочатку відіграли один гол з пенальті, а тоді ще один м’яч забив номер 9 — з подачі Марка. 

І от — останні секунди,  і Марк наважився на потужній дальній удар.
Ми з Лілею аж привстали із лавочок.
Сама не помітила, як не стрималася і заволала: 

— Давай Марку! Бий! Ти влучиш! Давай!
Момент, — і м'яч влучив у верхній кут воріт, без єдиного шансу для воротаря зелених! 

Ми з Лілею заверещали обійнявшись.
— Таааак!!!! Гооол!! Мо-лод-ці! Мо-лод-ці! 

Я чомусь відчула небувалий підйом емоцій.