Розділ 33

Марк міцніше притис мене рукою, так, що я не могла рухатися, змусивши мене скам’яніти на місці, навіть не дихати. Він ніби смакував кожен звук, кожну краплю мого страху і злості.
Нахилився впритул, і прикусивши вушко, продовжив шепотіти: 

— Ти справжнє, зухвале, язикате стерво, Леє, — його голос з хрипотою, майже муркотіння, вібрував прямо на моїй шкірі. — Але мені подобається. 

В мене наче закінчився кисень. 

— Ти намагаєшся відштовхнути мене, а натомість ще більше притягуєш, — він тісніше пригорнув мене до себе. — Будь-які твої грубощі, твій погляд, твої рухи: усе спокушає мене просто жахливо. 

У мені все стислося й закрутилося, хвилею пройшло тілом і важким клубком впало вниз. Стало дуже спекотно. 

Його подих обпікав шкіру. Шепіт хвилював мене зсередини: 

— Це неймовірно. ТИ неймовірна, Леє! Моя маленька, гарненька дівчинко! Будеш слухняною — зведеш мене з розуму. Будеш непокірною — будитимеш у мені такі інстинкти, які воліла б ніколи не бачити. 

Його голос тремтів від напруження, і я знала: ще мить — і він втратить контроль. Він більше не зможе стриматися. А я ніяк не… 

— Привітик! А я вирішила зазирнути до вас! Допомогти! — двері з гуркотом врізалися в одвірок, і на порозі виникла Ліля. Так, це була саме вона: сестра цього придурка, — і саме вчасно. 

Її голосок щебетав ще щось, але я майже не чула. Марк стиснув зуби так, що щелепа напружилася, і з неохотою відпустив мене, відходячи убік. Його очі горіли темним, але рухи стали стримані. 

— Ми ще не закінчили, крихітко, — кинув низько, з обіцянкою, від якої мороз пішов по шкірі. 

Я стояла, спершись на край столу, і намагалася привести дихання до ладу. Серце билося так, ніби я щойно бігла марафон. Руки тремтіли, і я поспіхом сховала їх за спиною, щоб цього не побачили. 

— У вас все в порядку? — Ліля вже увійшла на кухню і кинула на мене уважний, майже занепокоєний погляд. Потім перевела його на брата. 

Мені хотілося закричати: «Ні, не все в порядку! Він маніяк і хвостатий монстр!» Але я лише ковтнула повітря і видала якийсь глухий звук, що мав звучати як «так». 

А цей мерзенний, пухнастий викрадач лише криво посміхнувся.