Розділ 25

Марк, граючись, повільно почав наближатися.
— Яка ж ти нахабна дівчина, Леє! — він криво всміхнувся. — Говориш так зухвало з тим, хто може розірвати тебе в одну секунду. 

Я відступала крок за кроком, але простір закінчувався.
Тому просто, безпорадно спостерігала за тим, як він наблизився до мене. Не попереджаючи, він різко втис мене в стіну й нахилився до мого обличчя. 

— Та пішло воно все, Леє! — зашепотів хрипко на вухо. — Я не хочу нічого пояснювати такій норовливиці, як ти. Я хочу мати те, що належить тепер мені. 

Його палець ніжно пройшовся по моїй щоці, а тоді рука стисла моє плече до болю. Наче він не міг визначитися, бути ніжним чи диким. 

Я відвертала голову зі злістю, але... хіба зрівняється тендітна дівчина із таким чоловіком? Його міцне, гаряче тіло надійно притискало мене до себе, не даючи свободи, а губи різко вп’ялися в мої, не питаючи дозволу. І я... та що, матір його, відбувається?! Моє дихання почастішало, і я відчула якесь дивне, туге хвилювання в животі. Я... піддалася. Всього на мить розслабила губи — і він цим скористався. 

— Ти тільки моя! — хрипко шепотів. — Чуєш? 

Я спробувала відсторонитися, але він не дав. Перехопив мене зручніше рукою.
— Відповідай! Чула? Моя! 

Його гарячі губи обпалювали мою шию, а міцні руки ще сильніше втискали мене в стіну. Вимогливий поцілунок торкнувся місця, де тепер був маленький дивний шрам... І це привело мене до тями. Але я розуміла, що він не дослухається. Цей хижак уже не бачив у мені людину. Як ветеринар, я добре знала: коли в тварини зриває дах, спрацьовують базові інстинкти — домінування, територія, пара. Марк був альфою, і його голос, його рухи — усе працювало на підпорядкування. І, що страшніше, мої власні інстинкти відповідали на цю вібрацію. 

— Марку! Марку, зачекай! Зажди, будь ласка! — сукня під його руками ледь не тріщала, а з горла виривалося якесь гарчання. — Давай поговоримо, я так не можу! — Ледь не заплакала. І це подіяло. Він нарешті подивився на мене потемнілими очима й сфокусував погляд. Важке дихання, та ще й ці очі! Інстинкти робили його зараз небезпечним до межі. 

Я заскиглила:
— Марку, я не буду бовкати зайвого, тільки давай знову поговоримо. Що це за шлюбна мітка? 

Може, це нічого такого, і він скаже, що то жарт? 

Він розтис руки так само різко, як і схопив мене.
Важкий погляд упав на мене, а голос хрипко й низько відповів:
— Важливо, щоб ти відразу зрозуміла: твоя думка не має значення. Що б ти не вирішила, ситуацію ти не зміниш. 

Вібрації в його голосі змушували інстинкти коритися, і тепер я розуміла чому. Якщо він альфа — він мав таку владу. Мої інстинкти теж реагували на нього, як на альфу: серце билося швидше, тіло готувалося підкоритися. Але свідомість пручалася, я стискала кулаки, намагаючись не втратити себе. 

Тремтячим голосом проказала:
— Що... ти маєш на увазі, Марку? 

Марк упевнено тис словами:
— Пари в нашій зграї складаються не аби з ким. У кожної пантери є своя пара. Людина, до якої ти прив’язуєшся безповоротно. Яка стає продовженням тебе самого, твоїх думок, страхів, бажань. Тільки вона може розбудити в тобі те, що дрімало на самому дні. — Він говорив упевнено, наче цитував напам'ять закон. — Хтось знаходить її швидко, хтось помирає, так і не зустрівши істинну пару. Це не означає, що ми не можемо мати стосунки з іншими. Але пошук пари — у пріоритеті. Якщо зустрів її — вона твоя. І ви в полоні одне одного назавжди, бо звір більше ніколи не зможе її відпустити. 

Я прошепотіла пересохлими губами:
— Чому? 

Він подивився кудись повз мене:
— Якщо член зграї зустрів пару і не з’єднався з нею, його звір божеволіє всередині й затягує в те божевілля мозок. Такий член зграї перестає володіти своїми інстинктами і одного разу перетворюється на звіра назавжди, без можливості думати й повернутися. 

Мене наче пробрав холод.
— Тому, — він глянув на мене впритул, — зустрівши пару, перевертні відразу ставлять шлюбну мітку одне одному. Це підтвердження шлюбу. Відтоді жоден інший самець чи самка не має права торкнутися твоєї пари без загрози смерті. 

Мої руки безсило впали вздовж тіла.
— А ми з-зараз... що...? — слова заплуталися на язику, і я ледве їх вичавила. 

Марк втомлено провів по волоссю.
— Ти моя пара.