Розділ 15

— ТВОЯ дівчина? — я різко і зухвало глянула на нього. — А ти нічого не поплутав? 

Штанга тиснула на плечі так, що я вже не витримувала. Запітнілі долоні зрадливо ковзали по грифу, коліна тремтіли, а в голові вже було не до техніки: лише бажання не впасти. 

І тут я відчула, як він повільно підійшов ззаду. Крок за кроком, поки наші тіла не зімкнулися. Його дотик був гарячий, важкий, впевнений. Проти волі у шлунку щось наче перевернулося, і я зненавиділа себе за те, що відреагувала на нього так. 

Як же мене бісив цей самовпевнений нахаба, який постійно лізе у моє життя! 

Руки Марка обхопили мене, і він нахилився так близько, що гаряче дихання обпекло вухо.
— А хіба я не попереджав, що ти тепер — моя? — хрипко, тягуче, важко дихаючи. 

Я повільно прикрила очі, порахувала до трьох, і, намагаючись не зірватися, відповіла:
— А хіба я не попередила, щоб ти дав мені спокій? 

Поступово опустилася у присід. І він… він зробив те саме. Його тіло рухалося ідеально в такт моєму, майже притискаючись. Це було занадто близько. Занадто. Я не знала, чого більше в мені зараз — обурення чи дикого, неконтрольованого потягу, який я так хотіла придушити. 

— Будь ласка, — прошепотіла я, ковтаючи клубок у горлі, — поклич тренера. Я не хочу знаходитися поруч з тобою. 

Його руки ковзнули трохи нижче, ледь-ледь торкнувшись грудей, і серце шалено закалатало. 

Нахабний, небезпечний, божевільний. І...неймовірно по-чоловічому привабливий. 

Більше я не витримала. Повільно випрямилася, залишаючи всю вагу штанги на ньому, і, навіть не дивлячись у його сторону, розвернулася та пішла до роздягальні. 

Я відчувала його погляд на своїй спині, тому навмисне випрямила її, зухвало тряснувши волоссям.