Розділ 7

Швидкою, майже хижою ходою до нас наближався власник "Eclipse". Його силует різко виділявся під світлом вуличного ліхтаря, а поруч розліталися чорні шкіряні піджаки його охоронців.
Я в ту мить щиро пожалкувала, що погодилася на це дурне запрошення. Вечірка, танці, шампанське — усе зникло, наче розчинилося в тягучій темряві цієї сцени.  

Він підходив швидко, і коли зупинився переді мною, його очі вже були прикуті лише до мого обличчя.  

— Ти в порядку? — голос його був глухий і різкий. — Він нічого тобі не зробив?  

Я кліпнула, обурено зсунувши брови.  

— З яких пір ми на «ти»?  

Риси обличчя Марка загострилися. Його погляд стемнів, і в ньому промайнуло щось, від чого по спині побіг холод.  

— Відповідай, зараз же. Ти ціла?  

Я не витримала й розсміялася йому просто в обличчя, з тим самим зухвалим викликом, що рятував мене від страху.  

— Та йди ти! Песикам своїм ланцюговим наказуй, а мене облиш!  

Різко розвернулася, щоб піти, але не встигла зробити й кроку — мене смикнули за руку так сильно, що я розгублено видихнула.  

— Яка ти норовлива, — його голос став нижчим, майже хрипким.  

Раз — і моя спина знову відчула ту саму славнозвісну, знайому, жорстку стіну. Його обличчя було зовсім поруч, настільки, що я відчувала кожен подих на його губах. Зіниці розширені, темні, майже чорні — і та неймовірно важка, задушлива аура, від якої хотілося водночас вирватися і… залишитися.  

Він наблизився повільно, так навмисно, що кожна секунда розтягувалася, як струна, що готова луснути. І тоді… він заволодів моїми губами. Не запитав, не попросив, а взяв — як той, хто мав на них право з першого погляду. Як мисливець, що вп’явся в свою жертву, пробуючи її на смак.  

Його поцілунок був шаленим, гарячим, і водночас — небезпечним. Аура навколо нього змушувала мої інстинкти волати, битися, тікати, але в сонячному сплетінні розгорівся вогонь, який знищував будь-яку логіку. Моє тіло зрадницьки відповіло йому — губи піддалися, наче я більше за все хотіла цього ще і ще.  

Але коли він на мить відсторонився, щоб сильніше обхопити мою талію, я наче прокинулася. Адреналін рвонув у вени.  

— Ляпссс! — гучний ляпас рознісся пустою вулицею, відбившись луною від стін.