ЕПІЛОГ

Одного літнього серпневого вечора на знайомій вже нам лавочці під вишнею знову сиділо троє літніх жіночок – Пелагея Бойко, Ганна Качало та Марія Корж, обговорюючи останні сільські новини. Був кінець серпня, односельчани вже почали збирати врожай на полях, городах, тому повз жіночок туди-сюди проїзджали машини, комбайни, велосипеди та вози, запряжені кіньми. Останній місяць літа видався врожайним не лише на городину, але й на події. Нарешті були заарештовані винні у вибуху на Миколаївському ярмарку - конкурент по ресторанному бізнесу в Одесі Мамай, він же Валерій Мамаєв, та його помічник Ростислав Козлов. На сьогоднішній день підозрювані знаходяться під слідством. Що ж до загадкового зникнення годинника Анатолія на пляжі, то Козлов зізнався, що дуже любить дорогі речі, тому не втримався, і поцупив "Rolex", мотивуючи це тим, що мертвим такі речі все одно не потрібні.

- Ось тобі і наречена.- сказала з осудом Ганна, бо жіночки саме розмовляли про вибух на ярмарку та зраду Олесі.

- Бандитка.- підтримала її Марія.- І якби випадково не почули її розмову зі спільником, то б ніхто б на неї і не подумав.

- Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, ні таємного, що не стало б відомим і не виявилося б. – сказала Пелагея. - Біблія. Євангеліє від Марка і від Луки.- додала вона.

- Точно.- промовила Марія. – Так і буває в житті.

- А я вам скажу, подруженьки, великі гроші ніколи добра не приносять.- сказала Ганна.

- Так воно і є. – підтримала Ганну Палажка.

- А хто ото пішов? Чи не мала Віка Городиська з кавалером?- запитала Ганна у подруг.

- Вона.- відповіла Пелагея, у якої був кращий зір.

- Це якийсь приїзджий, не наш.- констатувала Марія.

- Так, це водій Толі Губара.- проінформувала подруг Ганна.- Вони роззнайомились на танцях у клубі і зараз разом.

- А ти, Галько, звідки знаєш? – здивувалась Манька.

- Та в магазині мені Марфа Милько розповідала, а ій її донька Світланка.

- Зрозуміло. Молодим лише й жити. А ми вже доживаємо.- промовила мудра Пелагея.

- Твоя правда, Палажко.- погодилась Ганна.- А пам’ятаєте як ми на танці ввечері бігали?

- Хіба ж таке забудеш, Ганно?- запитала в неї Марія.

- Гарні були часи.- промовила Палажка.- Добре, піду вже я, а то курей треба заганяти до курника.

- Давай, підемо і ми поратись.- сказала Ганна.- Бувайте!

- Бувайте, дівчата.- сказала Марія, і жіночки розійшлись кожна у своїх справах. А тим часом на небі згасали промені сонця, що саме заходило, забарвлюючи тло неба у помаранчеві пастельні тони. Природа готувалась до сну, лише деінде було ще чути дзижчання комах та перегукування пташок.