Розділ 6

Про те, що у Яна є дружина він жодного разу не обмовився. Ні словом. Але… чи повинен був? І от зараз, сидячи перед красивою жінкою в одній тільки футболці я думаю, що мимоволі влізла туди, куди влазити не хотіла. Чи розраховував Ян, що я здрисну швидше, аніж тут зʼявиться його дружина? Якщо так, чому озвучив протилежне?

— Вибачте… — витискаю з себе, очманіло розглядаючи її. Нічого більше на думку не спадає. На язика, слава усьому існуючому, теж.

А Вероніка явно звикла справляти враження. Брова скинута в обуренні, очі примружені, а погляд пропалює мене недобрим полумʼям. Коротше, можу я її зрозуміти, насправді. А от кого не можу, то це пана Яна всемогутнього. Якось одразу неприємно на душі стало. Відчуття таке, наче я наміряла багато, а тут на тобі, реальність на голову гепнула.

— То довго мені з тобою кухню ділити? Мужика мало? Навіть не червонієш, це ж треба!

— Послухайте, — роблю глибокий вдих, — я знати не знала, що він одружений. У мене нічого з вашим чоловіком не було. Ян врятував мене, коли я потрапила в аварію, і на цьому все. Чому не повідомив вас — поняття зеленого не маю. У будь-якому випадку, претензії виставляти треба тільки вашому чоловіку. — відбиваю наклеп доволі впевнено. Але внутрішньо тремчу, наче заєць. От вже не думала, що опинюсь… Взагалі жесть…

— Тобто ти у моєму домі, напівоголена, з моєю чашкою у руці ще й повчати мене збираєшся? — скипаючи, Вероніка ляпає долонею по столу. — Спала ти з ним де?! На подружньому ліжку?!

— Спала я одна — це перше, а друге, ви тон збавте. Розбирайтеся з тим, хто вам обітницю давав, а не з рештою світу.

З цими словами я зістрибую з барного стільця та роблю крок у напрямку ванної, де лежать мої речі. Я не стану виправдовуватися або опускатися до взаємних звинувачень. Сидіти тут та переконувати, присягаючись у власній невинності у мої плани не входить також.

— А додому до нього подякувати поїхала? Продемонструвати глибину своєї вдячності? — шипить мені у спину єхидне.

І нехай у деякому сенсі я на її боці, бо жіноча солідарність й таке інше, але мене до трясучки бісить, що Вероніка вбачає найбільше зло у світі в мені, а не в своєму янголоподібному чоловікові.

— Краще вам подзвонити Яну та обговорити усе особисто. — Кажу, обернувшись до неї обличчям. — Навряд ви почуєте бодай один відсоток з того, що я говоритиму. А зриватись на собі я не дозволю.

— Звідки ви тільки беретесь такі нахабні? Я у твоєму віці…

— Мені все одно, — перебиваю її. — Я у своєму тілі та у своєму віці й маю право вважати та діяти так, як сама думаю. Я ні в чому перед вами не винна, Вероніко. І за усю розмову жодним чином вас не образила. Все, чого я хочу — це піти. Давайте припинено це.

— Розумну з себе корчиш? — пхиркає, негарно вигинаючи губи. — Звичайно, напаскудила у чужому домі, а тепер свята!

Я розумію, що вона хоче скандалу. Обурена та, все виглядає так, що принижена жінка потребує бодай отак повернути своє місце. Але я його не крала. Ні місце її, ні чоловіка. Нічого. Та розмови нам розмовляти — взагалі сюр. Я для неї червона ганчірка. Допоки буду тут, Вероніка тільки більше нервуватиме. Усе, що потрібно — поговорити їй з Яном.

— Чого ви хочете від мене? — зітхаю та утримую злий погляд.

— Хочу, щоб ти негайно забралася звідси! Негайно! — скрикує, на мить втративши контроль.

— Оцим якраз і займаюсь. — Відповідаю та, розвернувшись на пʼятках, змушую себе спокійно дійти до ванної, а не бігти похапцем.

Натягуючи речі, нагадую собі, що ні в чому перед цією жінкою не винна. Усе, що трапилось — цілком і повністю Янова відповідальність. Він дозволив ситуації статися. У чому існує складність подзвонити дружині та попередити, що незнайомка переночує у їхній квартирі через величезну дупу, в якій опинилася, а не тому, що закортіло спаровуватися?

Коли виходжу з ванної на мене чекає сюрприз. Черговий, так би мовити. У мене взагалі що не день, то свято.

— А береш ти не багато, — дивиться впритул, стискаючи у руці купюру, що її під телефоном залишив для мене Ян.

— У понеділок знижки. Й начхати, що сьогодні четвер.

Сую ноги у кросівки й під крики, що я остання лярва на планеті штовхаю двері та виходжу з квартири.