Спеціаліст з повернення

- ...тому сфера з космосу виглядає, як безліч різнокольорових клаптиків, що зшили в одну велику матерію.

- Наче веселковий пиріг? - запитав із сумнівом майстер Ранді, відрізаючи собі ще шматок улюбленого веселкового пирога. Попередній шматок був з грушею та корицею. Грушу Ранді не любив, а непередбачуваність веселкового пирога порівнював з життям. Наче й бачиш якого кольору шматок, а от смак ніколи не вгадаєш. 

- Скоріше, схожа на старе простирадло, - трохи почухавши сиву потилицю відповів Таєрі.

- Твої штані схожі на старе простирадло! А наш світ - лише острів, що дрейфує в океані. І ніякого так званого космосу не існує і не може існувати! Як нормальних штанів у тебе! 

- Та що тобі мої штані? - Таєрі розізлився, вскочив з-за столу і двома рухами стягнув з себе фіолетово-жовті штані з клаптиком червоної тканини на сідницях. 

- Я майстер з одягу, - потиснув плечима Ранді. - Мені твої балачки про сфери до моїх напівсфер! Я зайшов зняти мірки для нових штанів, щоб ти, опудало, міг свої напівсфери закрити! Вперше в житті чимось нормальним! Живу навпроти, а ти вперше попросив мене зшити тобі одяг.

Таєрі гучно кинув на стіл щойно зняті штані. Після чого ще гучніше сів на стілець. Величезні шорти-труси білого кольору наштовхували на думку, що Таєрі вирізав їх з вітрила. Мабуть, то компенсація морської хвороби. В час, коли всі інші майстри подорожували, Таєрі успішно пізнавав світ, не виходячи з власної хати. Від різких рухів вітрило на худорлявому Таєрі трохи здійнялося. Ранді демонстративно відвернувся, а потім рукою показав товаришеві “вгору” і, ледь той піднявся, став детально відміряти довжину ніг, відстань між ними, діаметр напівсфер… 

Флойд сидів на дивані в іншому кутку майстерні. Він спокійно чекав, коли панове зупинять суперечку та крутив у руці власну візитівку. “Поверну за будь-яку ціну”. Флойд був професіоналом, тому зайвий текст не любив. 

- Флойде, друже! Підійдіть! - гукнув його Таєрі. 

Це вже було схоже на початок розмови про справу, тому Флойд врешті сів до майстрів за стіл. 

- Пане Таєрі, - почав Флойд, - для мене велика честь бути гостем вашої майстерні, посмакувати  славетний веселковий пиріг разом з вашим другом майстром Ранді. - Таєрі та Ранді майже синхронно схилили голови у відповідь, не відволікаючись від справ. Флойд продовжив: - Та, все ж, я розумію, що ви мене запросили не для частувань. Я глибоко вдячний, тому буду радий перейти до справ. Ви зі мною ще не працювали. Чи знаєте ви, що означає текст на моїй картці?

- Що ви здатні дістати будь-що? 

- Саме так, - схилив голову Флойд. - А ще?

- Що ви не зупинитеся?

- І це також. А ще це означає, що в якості плати я можу попросити у вас, що захочу. Особисту річ, послугу, гроші, знання.

Таєрі втратив частку радості та привітності. Флойд навпаки щиро посміхався. Він давно знав, що грабіжницьку ціну треба називати з максимально приязним обличчям. А ще він усвідомлював, що завжди треба давати час на вагання. Адже вагання породжують впевненість. 

- Флойде, друже, - почав Таєрі, похмуро опустивши очі донизу. - Я заплачу будь-яку ціну. Будь-яку, повірте мені. Але мені необхідно, щоб вже через дванадцять годин ви змогли повернути моє.

Спеціаліст з повернення лише протягом минулого року знайшов безцінну колекцію попільничок промисловця Арні, діамантову штучну щелепу єпископа Кравда, бутерброд з морської салямі безхатька Лізга, смарагдову обручку генерала Сейма. А також повернув втрачену честь герцогині Брі, доньки правителя Міста Лицарів. Флойд займався пошуками та поверненнями майже двадцять років і вже не дивувався своїм цілям. Власне, йому взагалі було байдуже, що шукати: контракт давав йому право називати будь-яку ціну. Чужі скарби зробили Флойда одним з найбагатших людей на Клаптику. 

- Дванадцять годин, - розтягуючи вимовив Флойд і постукав пальцями по столу. - І я досі не знаю, що я повинен шукати. Чому саме дванадцять годин?

- Розумієте, сьогодні вночі станеться подія, яка відбувається приблизно раз у сто років. Підозрюю, що до наступної я не доживу, - Таєрі сумно посміхнувся.

Ранді обіг тричі довкола сивого майстра філософії Таєрі, ретельно переносячи всі дані до блокнота. Довжина лівої ноги - 88,2 см. Довжина правої ноги - 89,1 см. Середній кут в коліні під час нахилу… 

- Пане Таєрі, - Флойд подивився на годинник і вирішив прискоритися з питаннями. - Сьогодні, коли я прибув до Міста Майстрів, мене двічі зупинили охоронці, поки я не дістався вашої майстерні. Ваше прохання пов’язане з такою активністю вартових?

- Так, - після невеликої паузи відповів майстер.

- Як саме?

- Я не можу вам цього розповісти. Скажу лише головне: ви не шукаєте те, що шукає міська варта. Інша інформація лише ускладнить вам процес пошуків.

- Тоді мені справді не варто її знати. То що в вас вкрали?

- Подовжувач ока.

Ранді наче облили холодною водою. Він підскочив, здійняв руки до небес, потім став збирати свої інструменти та записи.

- Присягаюся, я вдавлю себе найміцнішим ремінем з тих, що лише маю, якщо ще хоч хвилину буду слухати твоє занудство, сивий віслюче! 

Майстер з одягу продовжив невдоволено бурчати під ніс різні прокляття та, прихопивши з собою останній шматок веселкового пирога, зник у дверях. Таєрі полегшено зітхнув. Здається, він не знав, як натякнути другові, що той буде зайвим у подальшій розмові. На щастя, Ранді був достатньо делікатним, щоб зрозуміти все самому та вчасно піти. Таєрі сів за стіл поруч із Флойдом, підморгнув йому та повільно пригладив сиву бороду. 

- Розкажіть мені про подовжувач ока.

Очі Таєрі заблищали двома грайливими вогниками. З радістю маленького хлопчика, що відкривав подарунок на День народження, майстер розгортав пергамент із кресленнями. Флойд уважно розглядав щось дуже довге циліндричної форми, що трималося на трикутній ніжці. 

- З його допомогою я зможу побачити падіння космічного каменю на Клаптик, вирахувати це саме місце, відправити експедицію та довести, що над нашим небом є щось іще.