Продовження доповіді

- І що він робить зараз?
- Міклош зайняв його кабінет втановив там модифіковану ним козу і завантажує програму групі із сорока людей одночасно під полем ізоляції. 

- Що він їм завантажує?
- Спеціаліста.

- Він що з глузду з’їхав?
- Спитайте його самого він якраз вийшов на зв’язок.
- Міклош, що ти робиш, друже?
- Вітаю Оксана Іваніівна!
- І я Вас вітаю Микула Олегович! Відповідайте на питання!
- Завантажую програму “спеціаліст” відібраним мною інтуітивно людям.
- Для чого ти це робиш?
- Ця програма вчить захищати Людство і виховує високі моральні принипи у кожному, хто її завантажить.
- Ти що створюєш расу вбивць?
- Навпаки, расу Захисників.
- Вирішив погратися у Бога? Навіщо ти вбив тих людей?
- Ви не зрозумієте Оксана Іванівна. Для цього вам треба завантажити “спеціаліста” й собі.
- Щоб стати таким же вбивцею як ти?
- Ні. Щоб захистити себе від вбивць… Таких як я.
- Про що це ти?
- Корвет захоплено. Уже зараз модифікований мною “спеціаліст” завантажується всім членам екіпажу. Капітанові теж… Ми зможемо бути у вас через три години.
- Він же завантажується сім годин!!!
- Ні. Модифікована мною система завантажується за 44 хвилини.
- Ми можем назначити термінову евакуацію.
- Кого? І куди? Скільки часу це займе? Куди ми прилетимо в першу чергу?
- Ти нас ставиш у безвихідну ситуацію.
- Так.
- Що пропонуєш робити?

- Я надсилаю вам модифікованого мною “спеціаліста”. Вивчайте і завантажуйте. Всім кому зможете. У вас три години потім прилетимо ми. І допоможемо вам у цьому.
- А що з Землею?
- Тут залишається працювати команда із сорока спеціалістів.
- Міклуш, у нас же колись було Кохання. Ми маємо 45 спільних дітей. Ти впевнений, що хочеш щоб усі вони і наші онуки стали “спеціалістами”?
- Так Оксано. Вадим Козаченко був Геній. З Великої Літери, ще тоді хотів це зробити. Даремно його не послухали на тому конгресі тисячі років тому.
- Люди подумали, що та програма повертає нас у минуле. Туди де війни і вбивства. І я дивлюся на те, що сталося з тобою, і розумію, що вони мали рацію.
- І що ти такого в мені бачиш?
- Та нічого. Ти наче такий як і завжди. Тільки трошки сумніший. Навіщо ти їх вбив? Чому не записав спеціаліста і їм. Адже ти збираєшся всіх землян “ощасливити” цією програмою?
- Так.
- А чому не їх?
- Вони на неї не заслужили.
- Чому?
- Коли завантажиш зрозумієш.
- Ти не залишаєш мені вибору?
- Ні.
- Ти про все подумав?
- Тисячі разів Кохана.
- Ти ще кохаєш мене?
- Ніколи й не переставав.
- Як так померла наша онука Марі?
- Вибач. Не зберіг. Якби у нас було завантажено цю програму не померла б. Сто відсотків.
- Надсилай програму.
- Надсилаю.
- Прийнято. Пішла завантажувати.