Розділ 1. Частина 7. Шах і Мат

Адріано сидів і курив, зрідка струшуючи попіл в невелике блюдце. Маріо спідлоба пильнував за ним. Я мовчала, лиш ледь спираючись на спинку дубового крісла вишневого кольору. Жовта лампочка лиш трохи розганяла довколишню пітьму. Ми були в куті.

— Цей придурок вислав нам кінську голову, — вилаявся лейтенант.

— Міг би, хоч записку покласти в коробочку, — прошепотів незадоволено Адріано, — тепер текст поплив.

— Але ми можемо прочитати текст, — уточнила спокійно я.

— А в мене тепер руку в чорнилах, — прокоментував незадоволено він.

«Вітаю, лейтенанте д’Амеліо та місис д’Амеліо,

Своїми неприємними діями, які ви розпочали місяць тому, ви мене сильно розчарували, враховуючи те, що своїм успіхом ви завдячуєте саме мені. Я не бажаю повторення подібних інцидентів, рекомендую вам відступити та перестати переслідувати мене.

Суддя Вілсон»

— Я прізвище не змінювала, — незадоволено прошипіла я.

— Знаю, кохана, — підтвердив Маріо.

— І що нам робити? — запитав Адріано, а після того, як він закотив очі, додав, — це ви мене в все втягнули.

— Потрібно позбутись судді, — запропонувала спокійно я.

— Вб’ємо? — поцікавився здивовано д’Амеліо молодший та додав, — ви ж на стороні добра.

— Ні, — твердо заперечив лейтенант, — ми використаємо наші докази.

— Ви занадто наївні, — прокоментував він, — це сраний суддя, нагадаю, що в нього зв’язки.

— Він вже втрачає позиції, — уточнила я, — він працював з Веллерами.

— Тут ти беззаперечно права, — погодився він, — Веллерам настав кінець, а ворогувати з Аль Капоне самому, не найкраща ідея.

— Але посадити його не вийде, — промовив лейтенант.

— З фон Брауном нам пощастило, — прошепотіла я.

— Але чи поталанить вам вдруге? — запитав Адріано.

— Ми можемо спробувати, — сказав Маріо, після чого додав, — ми зібрали вдосталь доказів в справі вбивства батьків Лари.

— Гарний вибір, — прокоментував д’Амеліо молодший, — вигідніше буде його посадити.

— Справа гучна, — сказав лейтенант, — але посадити його саме я не зможу, їх дочка, тепер моя дружина.

— Можна попросити Сміта, — запропонувала я.

— Гарний вибір, — прокоментував він, — йому це допоможе в просуванні по службі.

— Вам краще подумати про свій захист, — промовив Адріано, — він не буде чекати, поки ви його заарештуєте.

— І що ти пропонуєш нам робити? — запитав в нього лейтенант.

— Самі влізли, самі й вирішуйте, — відповів він, — і будинок купіть.

— Для чого? — запитала я, — в мене є свій котедж.

— Я б купив красивий особняк, — запропонував Маріо.

— Ну, я залишу вас на самоті, — промовив Адріано та пішов геть по-англійськи, забравши з собою кінську голову.

Маріо поцілував мене в шию та акуратно підхопив за талію. Я обняла його за шию та сіла йому на коліна, поцілувавши його в губи знову. Я розщепила його сорочку та зняла з нього піджак. Він розщепнув мою сукню та зняв її з мене.

— Ти кохаєш мене? — запитала тихо я.

— Понад усе, — відповів він.

— Я тебе також, — прошепотіла я.

Наступного ранку, на моє запрошення до мого котеджу завітав Сміт. Я приготувала чай та накрила невеличкий столик на закритій терасі з видом на сад, а Маріо зібрав всі докази в справі вбивства моїх батьків. Разом ми сіли та почали обговорювати всі деталі.

— Я не очікував, що у вас буде стільки доказів, лейтенанте, — прокоментував ситуацію він.

— Лара збирала їх роками, — пояснив він, — також під підлогою вже твого кабінету ми знайшли безліч записів покійного капітана Фостера.

— Це дійсно вражає, — погодився Сміт, переглядаючи документи, розташовані перед ним на столі. — Але потрібно діяти обережно. Суддя Вілсон може все ще мати впливових союзників, які можуть спробувати перешкодити нашим діям.

— Точно, — погодився лейтенант, — ми маємо бути пильними. Нам треба зібрати ще більше доказів та ретельно обмірковувати всі наступні кроки.

— Але часу в нас обмаль, — спокійно уточнила я, — вчора нам прислали кінську голову.

— Ваш суддя ще той дилетант, — прокоментував Сміт, — новомодні гангстери надають перевагу зробити декілька пострілів чи розбити вікно каменем з повідомленням.

— Видно сидить зараз бідкається, що робити з рештою, — пожартував Маріо.

— Прокурору Гордону здається можна вірити, — сказала я.

— Він на стороні Капоне, тому він гарний вибір, — пояснив він.

— Яка дивна ситуація, — прокоментував Сміт, — сьогодні ми перебираємо людей не за тим, що вони справедливі, а за гангстером на чиїй вони стороні.

— До цього нас вже довели, — відповів холодно лейтенант, — тобі також буде вигода.  Імперія Вілсона розвалюється, вдар декілька раз по ній, і медаль твоя.

— Наразі у нас є вагомі докази, — продовжила я, — і ми повинні скористатися цією можливістю, щоб покласти край його беззаконним діям.

— Нам треба зібрати ще більше доказів і переконатися, що ми маємо відповідний план, — сказав Маріо, ретельно переглядаючи документи перед собою.

— Я погоджуюся, — підтримав Сміт, — не можна недооцінювати потенційні ризики.

Ми занурені в обговорення, коли раптово замовкли через шум за стіною.

— Що це було? — запитала я, піднімаючись зі свого місця.

— Мабуть, краще перевірити, — запропонував лейтенант, піднімаючись і йдучи до дверей.

Ми слідом за ним піднялись і покинули терасу. Лейтенант спустився по сходах, а ми підійшли ззаду, обережно оглядаючи все довкола.

— Тут нікого немає, — повідомив Маріо, повертаючись до нас.

— Можливо, це просто якийсь переполох у сусідньому будинку, — запропонував Сміт, оглядаючи вулицю.

— Можливо, — погодився лейтенант, — але краще переконатися, що все в порядку.

— Чи не краще б було вам піти, поки ще нічого не трапилося? — запропонувала я, споглядаючи навколо з тривогою.

— Ні, ми не можемо залишити це без уваги, — відповів лейтенант.