Розділ 4. Частина 5. Безкінечний Карнавал

Закінчивши з усім я відправила Ельзу з Вульфом геть, адже за словами інспектора моє житло недостатньо безпечне. Я швидко зробила всі домашні справи і змучено відправилась спати. Наступного ранку я прокинулася від дзвінка телефону. Було рано, але я була вже на ногах. Голос Вульфа з другого боку лінії був суворим і рішучим.
— Леді Фостер, час прокидатися. У нас є робота, — сказав спокійно він.

Я швидко одягнулась і вийшла зі свого будинку. Лейтенант д’Амеліо чекав на мене біля свого автомобіля.

— Я отримав нову інформацію. Зустрінься зі мною в ресторані через пів години, — сказав він, сідаючи за кермо.

Я кивнула і швидко відправилась в бік поліцейського відділу. Вулф чекав на мене в холі та розуміючи все я швидко залишила свої речі в своєму кабінеті. Досить швидко інспектор зайшов до мене тримаючи в руках якісь документи. Він мовчки передав мені їх і я швидко прочитала все. 

— Що плануєте робити? — запитав спокійно він.

— Збігаю купити собі сніданок, в мене плита зламалась, — відповіла холодно я згадуючи як я ламала її сама за інструкцією д’Амеліо.

— Мені потрібно піти з вами? — запропонував він.

— Ні, не потрібно, — сказала я та усміхнулась.

Не чекаючи на його відповідь я вибігла з відділку і рушила в «Марінару&Чикаго». Лейтенант сидів за столиком і читав газету. Коли він побачив мене, він зразу встав і підійшов до мене. Він виглядав щасливим побачити мене. Я швидко наблизилась до нього і поцілувала його.

— І як тобі з Вульфом? — запитав весело він.

— Це дивно, — відповіла я, після чого додала, — він такий правильний. Ледь вмовила його не заявляти про Ельзу.

— Ніхто мене не замінить? — прокоментував він.

— Так, — прошепотіла я і почервонівши відвела погляд.

— Принесла те що я просив? — запитав спокійно він.

— Забирай, — сказала я і передала йому записи.

Він спокійно оглянув їх, після чого заговорив:

— Думаю тобі час йти, — прошепотів він, — Вульф буде хвилюватись.

— Що там з твоїм поверненням? — запитала схвильовано я.

— Щось вигадаю, — відповів холодно він.

Він підвівся і поцілував мене. Дотик його губ був таким незвично холодним. Він опустив погляд та заглянув мені в очі, після чого прошепотів:

— Тобі час повертатись, Amato, — сказав він.

Я пішла геть взявши з собою замовлену їжу і швидко повернулась на роботу. Вулф оглянув мене з певною підозрою, але попри все пропустив. Я швидко поснідала та взялась за документи.

Тут щось не сходилось. 

Я вийшла на коридор і відправилась до Вульфа. Він сидів в кабінеті та щось читав. Я приховала всю інформацію що отримала від лейтенанта. Інспектор виглядав спокійним та щось читав. Я усміхнулась та поглянула йому в очі.

— Вітаю, інспекторе, — промовила холодно я, — як спали?

— Чому ви питаєте? — поцікавився він.

— Ну, в мене є певні підозри, — відповіла я та посміхнулась.

— Добре, — прошепотів він, — що ви хочете мені розказати?

— Нічого немає, поки що, — сказав спокійно він.

Я не вірила Вульфу на слово, і мої підозри стосовно його зв'язку з Ельзою залишалися.

— Ну, якщо нічого нового, то я повертаюся далі до розслідування, — відповів мені Вульф.

Проте, в моєму розслідуванні щось не клеїлося. Інформація, отримана від лейтенанта, підштовхнула мене до нових думок і гіпотез.

Протягом дня я працювала над збиранням нових доказів і свідчень.

Під вечір я вирішила знову зустрітися з лейтенантом д’Амеліо і обговорити нову інформацію. Ми зустрілися в тихому кафе поблизу відділку поліції.

— Якщо ти тут, значить, у тебе є ще щось цікаве, — сказав лейтенант, приймаючи замовлені напої.

— Так, я отримала деякі нові відомості про смерть капітана Тернера. Здається, це може бути пов'язано із справою Ельзи, — поділилася я з ним своїми думками.

Лейтенант дивився на мене серйозним поглядом і замисленим тоном сказав:

— Якщо це правда, то ми можемо мати справу з чимось жахливішим, ніж ми спочатку подумали, — промовив він.

— Так, це виглядає так. Я вважаю, що ми повинні об'єднати наші зусилля і докопатися до справжньої правди. Я маю відчуття, що тут є більше, ніж просто випадкові обставини, — відповіла я рішуче.

Лейтенант д’Амеліо нахилив голову і заговорив: 

— Ти права. Ми повинні спільно працювати над цим. Якщо тут дійсно сплітається щось більше, нам слід це розгадати, — промовив холодно він.

— Так, ми маємо знайти зв'язок між смертю капітана Тернера і тимчасовим зникненням Ельзи в цирку. Я вважаю, що це не просто випадковість, — сказала спокійно я.

Лейтенант д’Амеліо відпив каву і замислено дивився у свій записник. 

— Якщо це так, то можливо, буде дуже весело. Ці два події можуть мати зв'язок, але нам потрібно зібрати більше доказів, щоб щось стверджувати, — сказав він.

— Сказав той, хто закладався на судові рішення, — прокоментувала я.

— Це вже зовсім інша справа, — уточнив він.

— Так чи інакше, ми повинні працювати разом, щоб розкрити це. Я думаю, нам слід розглянути всі можливі зв'язки між цими подіями і докладно дослідити обставини смерті капітана Тернера, — сказала я, роздумуючи над наступними кроками.

Після короткої розмови з ним я швидко повернулась додому, після чого виконавши всі домашні справи і написавши ще декілька сторінок мого роману, я відправилась спати. З самого ранку я швидко поснідала та одягнулась в нову чорну сукню, оксфорди та взявши нитку перлин я відправилась на роботу.

В моєму кабінеті все виглядало якось дивно та підозріло. Безлад, який і так завжди з’являвся коли я працювала, виглядала якось неправильною. Мені здається що хтось шукав якісь докази в мене на столі.

Я швидко перевірила свої особисті речі та документи, переконавшись, що ніщо не зникло або не було перероблено. Але відчуття непевності залишалося. Можливо, хтось дійсно цікавився моїм розслідуванням або просто шукав щось, що може стосуватися справи капітана Тернера.