Розділ 3. Частина 5. Безкінечний Карнавал

Ми майже від'їхали від цирку, але миттю я попросила Вулфа зупинитись та зачекати. Я не знала чому. Миттю звідкись вибігла Ельза, вона виглядала жахливо, в порваному та брудному одязі та розтріпаним волоссям. Вона виглядала переляканою, а я без зайвих запитань посадила її в салон. Інспектор холодним поглядом оглянув нас і миттю поїхав.
Досить швидко ми вже були на великій відстані, і переборовши себе я заговорила.

— Все добре? — запитала стурбовано я.

— А ти не бачиш, що ні, — прокричала вона.

Вульф засміявся про себе, а я разом з Ельзою кинула на нього вбивчий погляд.

— У вас цікаві друзі, леді Фостер, — сказав він.

— Друзів не вибирають, — відповіла я, після чого додала, — зупиніться в мене, приведемо Ельзу до порядку, а вже потім вирішимо що робити.

— Ні, — холодно відповів він, — можливо ви так робили з своїм лейтенантом, але правила гри змінились.

— Тут йдеться не про правила і вашу репутацію, інспекторе Вульф, — промовила я, — а про життя моєї подруги. Ви взагалі не цінуєте людські життя?

— Ні, — відповів дещо засмучено він.

— Замініть мене на лейтенанта, моя вам порада, — сказала я, після чого продовжила, — якщо є потреба я буду свідчити в суді.

— Не має, краще промовчимо про міс Тернер, — відповів він.

— Тоді до мене, — промовила я.

 Ми зупинились біля маленького кафе на околиці міста, і я вийшла з автомобіля, відчинила двері для Ельзи та запросила її всередину. Вона втратила багато ваги та виглядала виснаженою, і мені стало неспокійно від думки про те, через що їй довелося пройти.

Вульф залишився в автомобілі, дивлячись на нас через вікно. Йому було байдуже, і це мене обурило. Я вже була звикла до його холодного підходу, але цього разу він перейшов у межі неприйнятності.

Ми з Ельзою сіли за стіл у кафе, і я замовила їй їжу та гарячий напій. Її руки тремтіли, коли вона намагалася взяти чашку. Я подала їй чай та спробувала її успокоїти.

— Ельза, що сталося? Чому ти опинилася в такому стані?

Вона зітхнула та почала розповідати про те, як її викрали та тримали в полоні протягом кількох днів. Від її розповіді мені стало зрозуміло, що це була частина складного плану, пов'язаного із справою, яку розслідував Вульф.

— Ти повинна звернутися до поліції, — сказала я після того, як вона закінчила розповідь.

— Ні, — відповіла Ельза, — якщо вони дізнаються, що я вам розповіла, то мені кінець. Я вже бачила, як вони вбивають людей.

— Ельза, але ми не можемо залишити це без уваги. Ти в небезпеці, і ми повинні знати, хто і чому це зробив. Якщо ти не підеш до поліції, ми з Вульфом знайдемо інший вихід, але ми не можемо просто ігнорувати цю ситуацію, — промовила я.

Ельза поглянула на мене з тривогою в очах, але я відчувала, що вона розуміє важливість розслідування.

— Леді Фостер, ви не розумієте, це небезпечно, — сказав Вульф, виходячи з автомобіля.

— Ви самі сказали, що правила гри змінились, і якщо це пов'язано з вашою роботою, то ми повинні діяти. Я не дозволю залишити Ельзу без захисту, — відповіла я йому рішуче.

— Леді Фостер, ви ризикуєте власним життям, — серйозно сказав Вульф.

— Я знаю, але я не можу залишити свою подругу без допомоги. Ми повинні виявити, хто стоїть за цим, і зупинити їх, — відповіла я, визираючи на інспектора.

Вульф замислився на мить, а потім покивав головою.

— Добре, леді Фостер, якщо ви вирішили піти цією дорогою, то я буду вам допомагати. Але будьте обережні. Це не гра, а серйозна справа, — відповів холодно він.

— Не бійтесь, я ще від того скандалу не відійшла, — промовила я.

— Якого скандалу? — здивовано запитала Ельза.

— Наче ми з лейтенантом разом, а я просто добрий письменник, — відповіла я.

— Поясніть, — попросив Вулф.

— Я не тільки полісменка, а тепер і досить відома письменниця. Моя книга вийшла мені дещо боком, через роман головного героя з чорноволосою дівчиною, — пояснила йому я.

Вульф здивовано підняв брову, але не висловив свого враження. Ми всі сіли за стіл, і я продовжила розповідати.

— Так от, це не остання проблема, з якою я зіткнулася в останні дні. Та людина, яку вони хотіли вбити, — це Ельза Тернер, моя подруга, що зараз сидить поруч. Вона потребує нашої допомоги, — сказала я.

Вульф знову зітхнув, але на цей раз виглядав відчутно більш зацікавленим.

— Я не можу дозволити замах на життя кого-небудь, — заявив він, — але у нас обов'язково буде розмова про ваші таємниці пізніше.

— Я б сказала, що здивована, але в нас лиш мертвий капітан Тернер, — промовила я.

— Так от, — продовжила я, — мені вдалося дізнатися, що вас цікавить саме його справа. Чому вас так цікавить загадкове вбивство капітана Тернера? 

Вульф знову зітхнув, але цього разу його погляд став важким і серйозним. 

— Капітан Тернер був ключовою постаттю в низці злочинів, що відбулися в місті. Він був свідком, а можливо й учасником, ряду подій, які мають велике значення для нашого розслідування. Вбивство цього чоловіка розкриє багато таємниць і дозволить звільнити місто від злочинного впливу, який виходить за межі власне справи Тернера, — пояснив він.

— Тобто, ви вирішили використати мене як частину вашого плану? — запитала я.

— Так, — визнав він, — ваші здібності та контакти можуть бути вирішальними у цій справі. І я вам вдячний за вашу готовність допомогти. 

— І ще одне питання, — додала я, — чому вас так цікавить Ельза? Вона не військова, не поліцейська. Чому ви обрали ризикувати своєю кар'єрою заради неї? 

Вульф на мить мовчав, а тоді знову заговорив. 

— Я знаю, хто вона. І я знаю, що за нею стоїть. І якщо вона справжній свідок або потерпілий, це означає що їй потрібний наш захист, — промовив він.

— Тобто, ви вирішили, що Ельза є ключем до вирішення цієї справи? — запитала я.

— Так, я вважаю, що вона може надати нам важливі відомості. І я планую вивести її з цієї ситуації, навіть якщо для цього доведеться порушити деякі правила, — відповів він.