Розділ 4. Частина 4. Тіні Оверхілл

Джеррі спокійно стояв перед нами з лейтенантом, тримаючи в руках сталевий лоток в якому лежав шлунок померлої. Судмедексперт виглядав спокійно, і поклавши на невеликий столик його він взяв в руки скальпель і розрізав. Миттю взявши в руки пінцет він дістав невелику прозору капсулу. Я не розуміла що відбувалось, після чого сказала.

— З чого зроблена капсула? — спокійно запитала я.

— Здається з якогось полімеру, — відповів спокійно Джеррі, після чого продовжив, — але я не впевнений з якого. Капсула майже ціла, але попри все досить пошкоджена, щоб вивільнити летальну дозу ціанистого калію.

— Скільки часу тому вона проковтнула капсулу? — запитав спокійно д’Амеліо.

— Приблизно годину тому, — відповів чоловік.

— Наче бомба сповільненої дії, — прошепотіла я, після чого відвела погляд і запитала, — яка причина цього?

— Якщо ви про самогубство, — відповів спокійно Джеррі, після чого додав, — в неї рак шийки матки з метастазами в кістки та легені, вона б прожила не більше двох-трьох місяців.

— Так, — сказав спокійно лейтенант, — логічно. В нас є вдосталь доказів, але що вона викидала?

— Мені дзвонили патрульні, — відповіла спокійно я, після чого продовжила, — знайшли жахливе опудало жінки з людським волоссям.

— Бідна їх психіка, — промовив жартома Джеррі, — а я спочатку подумав що в загиблої була така стрижка.

— Про що ви? — здивовано запитав лейтенант.

— Ви не знаєте? — відповів судмедексперт, після чого продовжив, — вибачте що забув прокоментувати, але тіло міс Гамільтон мало волосся пострижене в піксі. Я спочатку думав що вона змінила зачіску от-от перед зникненням, але тепер я все зрозумів.

— Як думаєте що сталось? — запитала здивовано я.

— Не впевнений, — відповів спокійно д’Амеліо після чого додав, — але я вважаю що доктор Джонс викрав міс Гамільтон, а наша загибла, Лідія допомагала позбутись доказів.

— І як нам доказати що волосся на опудалі належить жертві? — запитала здивовано я.

— Ми можемо перевірити чи волосся належало їй під мікроскопом, — запропонував спокійно Джеррі.

— Зробимо усе, — відповів спокійно Чейз.

— Досить специфічна справа, — відповів Джеррі.

— І зробіть всі аналізи швидше, ніж поліція виставить все на огляд, — наказав лейтенант, після чого продовжив, — і де ваша Ельза?

— Не знаю, — відповіла спокійно я, — останнього разу вона говорила про якесь журналістське розслідування в цирку.

— Жаль, — відповів спокійно д’Амеліо, — вона б могла навести вдосталь шуму.

— Я згодна, — сказала я спокійно.

— Чейз, — промовив спокійно судмедексперт, після чого запитав, — перевіриш потім все.

— Лейтенанте, — відповіла я спокійно, після чого додала, — час знову вам писати звіти.

— Зроблю я все, — сказав спокійно він, після чого продовжив, — треба з’їздити на розмову з нашим неоціненним доктором Джонсом.

— І треба знайти когось хто нам пояснить цю ситуацію з опудалом, — попросила я.

— Я попрошу Джозефа Райдера приїхати та порозмовляти з пресою замість нас, — промовив лейтенант.

— Чудова ідея, — підтримала я, — ще щось нам варто знати?

— Ми виявили специфічні докази на тілі Діани Гамільтон, — відповів Чейз, — сліди прекурсорів S№6.

— S№6? — перепитала я, здивовано піднімаючи брову.

— Так, — відповів спокійно Чейз.

— Наша жертва вбивства, Діана Гамільтон перебувала в місці де синтезувались цей наркотик, — спокійно промовила я, — Лідія Орвел, що лежить тут, мала сексуальний зв’язок з доктором Джонсом, що викрав і вбив міс Гамільтон.

— Здається, ви все правильно зрозуміли, — підтвердив Чейз, — і я думаю, що це лише вершина айсберга. Ми повинні розглянути всі можливі зв'язки та дізнатися, чому це сталося.

— Докладно, — згодилася я, — але якщо взяти до уваги всі ці обставини, здається, що наш доктор Джонс має дуже цікаві зв'язки зі злочинним світом.

— Так, — підтвердив лейтенант, — і ми повинні його допитати, перш ніж він дізнається все про наше розслідування. Ізоляція йому не завадить.

— Погоджуюсь, — сказав спокійно Джеррі, — ми повинні зробити це швидко і без зайвого шуму.

— Я не можу повірити, що все це відбувається, — сказала я, звертаючись до Джеррі.

— Життя — дивна річ, — відповів він, не відводячи погляду від роботи, — ми тільки спостерігачі, як воно розгортається навколо нас.

— Як ви вважаєте, чому Лідія допомогла докторові Джонсу? — запитала я, намагаючись розгадати логіку подій.

— Можливо, вона боялася за своє життя, або може вона мала свої власні мотиви, — відповів Джеррі, — Люди здатні на дивні речі, коли зачіпається їхнє власне існування.

— Але що за мотиви може мати доктор Джонс? — запитала я.

— Можливо, він хотів використовувати свою позицію в медичній галузі для якихось темних цілей, або йому просто подобалася влада над тим, хто потрапляв під його вплив, — запропонував Джеррі. 

— Або може, це все пов'язане з наркотиками, які вироблялись під його наглядом? — додав Чейз. — Можливо, він використовував свої зв'язки для власної вигоди та забезпечення постачання наркотиків, — висловила своє припущення я. 

— Ми можемо тільки гадати наразі, — відзначив Джеррі, — але я впевнений, що докладне розслідування принесе відповіді на всі наші питання.

Лейтенант подивився на свій годинник, після чого вибіг з моргу. Закотивши очі я оглянула двох чоловіків, після чого прокоментувала.

— Як завжди! — закричала роздратовано я.

Швидко вийшовши за ним, я догнала д’Амеліо. Я не знала що сталось, але з певним зацікавленням слідкувала за ним. Ігноруючи мене він швидко вийшов в головний коридор. Миттю я помітила як до нього наблизився один з чоловіків, який був на допиті. Я впізнала в ньому Рональда Арноса.

Я замовкла та почала старатись їх підслухати. Я тихо наблизилась до них. 

— Містере Арнос, — спокійно сказав д’Амеліо, — домовленість це домовленість. Ви даєте мені ваші неспростовні докази, я закриваю очі на деякі речі. Інакше, вам буде дуже неприємно.