Розділ 2. Частина 4. Тіні Оверхілл

Готель Блекстоун в Чикаго, за адресою 636 с. Мічиган Авеню був місцем що вже отримав легендарну славу, можливо причиною цього був сам Аль Капоне, що за чутками мав тут секретний бункер, чи ще щось де він ховав свої багатства. У великій оранжереї зібралась вся еліта. Знову тут чомусь був лейтенант, наблизившись до мене я помітила що тут він був зі своїм братом, що в білому костюмі ходив недалеко від нього фліртуючи з дівчатами. Я усміхнулась та заговорила.

— Доброго вечора, — сказала спокійно я, після чого додала, — не думала що ви будете тут.

— Я також цього не очікував, — спокійно відповів мені д’Амеліо, — ні що ви тут будете, ні я.

— І які ваші причини? – запитала я спокійно.

— Бізнес та розслідування, — відповів він спокійно та запитав, — не складете мені компанію?

— Зовсім не проти, — відповіла я спокійно лейтенанту.

— О, твоя коханка прийшла, — промовив спокійно Адріано.

— Вона не моя коханка, — спокійно промовив д’Амеліо.

— Подружка чи дівчина? Як би ви це не називали, суть не змінюється, — продовжив спокійно він.

— Вона під моїм керівництвом, — холодно сказав лейтенант.

— І це б тебе зупинило, Маріо? – запитав жартівливо Адріано.

— Я не буду відповідати, — промовив спокійно д’Амеліо.

— Ти недостатньо сліпий та дурний, — жартівливо відповів він.

— Адріано, — роздратовано сказав д’Амеліо, і додав, — ще одне слово і вона може втратити роботу.

— Добре, добре, — погодився його брат, після чого додав, — рот на замок.

— Жах, — промовила я і випила келих вина, яке вже тримала в руках.

— Рано чи пізно, — промовив жартівливо Адріано, — весілля організовуємо у нас. Я відійду, тут такі молоді дами.

— Він такий завжди? – здивовано запитала я.

— Завжди, — відповів спокійно мені д’Амеліо.

— Ви були таким же, — пожартувала я.

— Хочеш познайомитись з Аль Капоне? – запитав д’Амеліо спокійно.

— Так, — здивовано відповіла йому я, після чого продовжила, — з тим самим?

— Так, з тим самим, — відповів він мені спокійно після чого продовжив, — там давно вже тобою цікавляться. Єдиний мінус, того що ти так часто в газетах, ти вже ніколи не зможеш зіграти роль моєї коханки.

— Тепер роль грати не потрібно, — пожартувала я усміхнувшись.

— Тільки помовчи про це при знайомстві, — відповів він мені.

Я усміхнулась йому знову та разом з ним відправилась в бік столика за яким сиділо декілька чоловіків та жінок. Найближче до мене була дівчина з чорним волоссям та світло карими очима, її щоки були пофарбовані яскраво рожевими рум’янами, її очі були густо підведені чорним олівцем, а губи яскраво червоною помадою. Вона була одягнута в коротку чорну сукню з білими перлами.

Інша дівчина з коротким кучерявим коричневим волоссям та яскраво блакитними очима, з яскраво червоною пов’язкою в колір помади та зеленими тінями та грубими стрілками, що була прикрашена пір’ям. Її червона сукня була сильно коротшою за коліна, що була прикрашена довгою бахромою, також на ній були білі, довгі атласні рукавиці. На її шиї була велика прикраса що складалась з довгих ниток бісеру що закінчувались великою трояндою.

Ще інша блондинка зі стрижкою піксі з невеликою шпилькою з білосніжного пір’я та перл. Її світло сірі очі підкреслювали яскраво блакитні тіні й грубі чорні стрілки в єгипетському стилі. На її шиї було накинуте світло сіре хутро, а сама вона була одягнута в білу сукню з мереживом, перлами й бахромою знизу її спідниці. На її маленьких руках були білосніжні шовкові рукавиці, а в правиці вона тримала келих з найкращим шампанським.

В центрі сидів чоловік в чорному костюмі найкращої якості, червоній краватці та білому капелюсі, під яким було коротко пострижене чорне волосся. Його брови були густими й чорними, а ніс, як і губи великими. Його темні очі попри все були великими та по дитячому відкритими. Шкіра чоловіка була оливковою, на одній з щік був великий шрам. Сьогодні він перебував в доброму гуморі, пив алкоголь і виглядав досить задоволеним всього.

— Доброго дня, пане Капоне, — привітався спокійно лейтенант.

— Вітаю на нашому скромному святі, лейтенанте та незрівнянна міс Фостер, — спокійно відповів гангстер.

— Дуже дякую, — промовила я та усміхнулась йому.

— Не думав що такі знаменитості відвідують нас, — продовжив спокійно чоловік, після чого додав, — прошу наших сірих кардиналів про те, щоб ви сіли за наш стіл.

— Дуже дякую за вашу щедру пропозицію, — промовив спокійно лейтенант, після чого сів, а я миттю відчуваючи себе трохи ніяково сіла біля нього.

— Знаєте що мені в вас подобається, — промовив спокійно Капоне, і продовжив, — ви вмієте домовлятись. Складно знайти полісмена який цього не вміє і звичайного працівника який це вміє.

— У звичайних працівників, як шахтарі чи ще хтось з цим вічно проблеми, — продовжив підігруючи д’Амеліо, — як я змучувався у свої патрульні роки від тих погромів, бо вони періодично не могли поділити пакет гречки.

— В мене була справа, де працівник вбив свого боса через цеглину, — сказала жартівливим тоном я, після чого додала, — це наче анекдот.

— Тоді ми послухаємо… — прошепотіла спокусливо блондинка.

— Роботодавець випив вкрав у свого робітника цеглину, робітник образився і поїхав додому, ненароком збивши його на вантажівці, — спокійно розказувала я після чого швидко закінчила, — він побачив що роботодавець ще живий і розбив йому голову цеглиною, щоб нікому не розказав.

— У вас полісменів дивний гумор, — промовив спокійно Капоне, але додав, — та попри все смішний.

— Дуже дякую, — промовив спокійно лейтенант, — та попри все ми вже маємо йти.

— Не здатен вас затримувати, — відповів він нам спокійно.

Після всіх вечірніх пригод ранок виявився трохи неприємним. Для чого ми там стирчали аж до половини другої ночі. Найгіршим з всього був будильник що продзвенівши з самого ранку, і який я перед тим перемістила на комод, щоб мати мотивацію встати, змушував мене збиратись на роботу. Швидко поснідавши тостами з сиром я відправилась одягатись. Вибравши темно зелену сукню, чорне взуття та білу нитку перлин. Швидко взявши свою сумку я швидко вийшла з дому і відправилась на роботу.