Ешафотні байки

      Після катування електричним струмом мені повідомили про мою страту. 

     - За правилами ми відпускаємо тих, хто витримав три допита й не обмовився,- розповідала якась черниця через віконце в двері камери,- Але в твоїй справі зовсім інші обставини, тебе піймали на гарячому, в твоєму рюкзаку знайшли вибухові суміші, тому усе проти тебе. Ще й сеньйор Іглесіас дуже наполягав на твоїй страті. Можу зрозуміти його злість, він же стільки сил та грошей  витратив на те, щоб собор відновили якнайшвидше й якнайкраще за якістю, зовсім не шкодував ні себе, ні найманих робітників. А тут з'явилась ти й усе зіпсувала. 

    - Тому він приймав участь в моїх тортурах? - поцікавилась я в неї.

    Жінка закивала й продовжила свою довгу промову :

  - Знаєш, твоє утримання тут було найважчим, що мені довелось пережити. Постійні кроки туди-сюди були чутні навіть зверху, твої регіт й спілкування сама з собою, ще й оте кепкування з мене, коли я намагалася довести твоє відьомство.

    - Значить, Ви не повелись на це?- спитала в неї, зареготівши,- А я недооцінила Вашу здатність  до критичного мислення.

 - Від тебе стільки мороки. А ще проблематично відправляти тебе на вогнище після того, як ти колись витягла мене з палаючого храму. 

    - Облиште, я сама вже шкодую про цей вчинок. І Ваші ж жалкування мені ніяк не допоможуть, - відповіла я їй. Все одно мені нема чого втрачати.

  - Як я починаю розуміти твоїх батьків, Хімено. Тебе стратять вночі, - промовила черниця й пішла по своїм справам. Яка ж вона балакуча.

   Я повернулася до своєї койки й впала на неї. Ще й сеньйор Кальєс кудись зник. Може, варто відіспатися перед смертю? Все одно доступу до Інтернету,  як і телефону в мене нема. 

***

       Мене розбудили й вивели з камери на вулицю, а згодом повели на ешафот. На темному небі вже був повний місяць. Красивий такий, білий, світлий. Знаю, що він не сяє, а тільки відбиває світло, але що поробиш, коли в мене майже місяць з джерел світла була одна тільки слабенька лампочка з коридору. 

    Поруч ще горіли вуличні ліхтарі. Очманіти, як світло. 

       Навкруги повно людей. Серед них я почала шукати знайомих, і таки знайшла:донья Тереза, що балакала з моїми батьками; мати  була вдягнена в білу сукню з воланами на плечах, в котру вона зазвичай вдягається на свята; деякі мої однокласники й хтось схожий на сеньйора Кастільйо, а може, це він і є. Хоакін з привидом крізь натовп  побіг до того монастиря. Дивно щось. 

      Цікаво, сеньйор Кальєс після моєї страти повернеться до потойбіччя або знайде іншого антиклерикала й надихатиме його на боротьбу зі " спеціальною релігійною операцією"? Відповідь на це питання я вже не дізнаюся.

     Якийсь священник зачитав промову й запропонував мені сказати останнє слово.

     - Знаєте, ані сатаністи, ані послідовники віри в Santa Muerte* мене не намагалися й не хотіли мене вбити лише тому, що я не розділяю їх світогляд, на відміну від вас,- вимовила я, стоячи посеред ешафоту,- Просто замисліться над цим.

    Мене повели до стовпа, до котрого мене почали прив'язувати. Я подумки почала прощатися з життям та знайомими.

      Але раптом невідомо звідки вискочила якась звірюка, схожа чи то на великого пса, чи то на вовка (хоча вони не водяться в цій місцевості, людей забагато), схопила зубами мене за руку й побігла якомога далі звідси. Волочив мене той звір довго, було боляче не тільки в прокушеному зап'ястку, але й в усьому тілі, бо тертя об асфальт ніхто не скасовував.

    В станції  зачиненої на ремонт лінії метро** мене випустили. 

      - Ти врятована,- почувся з темряви голос  сеньйори Кастільйо, - Він теж з магічної спільноти.

      Жінка мала на увазі цього звіра.

  - Він вовкулака?- поділилась я своєю здогадкою. Обидва закивали. 

    Згодом до нас підійшов вчитель, а ще пізніше- Хоакін з привидом Кальєса й рюкзаком, схожим на мій. 

    - План, схоже, вдався,- зробив висновок телепат, обійнявши мене,- Яка ж ти виснажена. 

     - Як ви дізналися, що зі мною? 

  - Сеньйор Кальєс знайшов нас й все розказав, - відповів хлопець,- А я передав це іншим. Ти не єдина, кого вони витягли з ешафоту.

    Раптом я зновупочала відчувати біль в усьому тілі. Схоже на те, що я перетворююсь в когось й починаю втрачати контроль над собою.

     - Схоже, її випадково вкусили,- почувся стурбований голос сеньйора Кастільйо, - Кепські справи.

*Санта Муерте (ісп. Santa Muerte — Свята Смерть) — сучасний релігійний культ, поширений у Мексиці і США, що полягає в поклонінні однойменному божеству, що уособлює смерть. Найчастіше релігію сповідує населення бідних районів Мехіко.