Спеціальна релігійна операція

Книжки

    - "Сходимо разом до бібліотеки імені Васконселоса*? Почитаємо книги й обговоримо зілля."- прийшло повідомлення в Фейсбуці від нового приятеля. І чому мені так радісно від того, що він інколи нагадує мені про своє існування? 

     - "Чому б ні? Все одно планувала здати кілька книжок."- відповідаю.

    - "Час зустрічі сьогодні  о 14:00 влаштовує?"- спитав Хоакін.

    Я відповіла ствердно й почала шукати книжки, котрі потрібно здати в бібліотеку.  Ось останні три книжки про Гаррі Поттера, фоліант з творчості Дж. Мартіна й ще якийсь ром.фант, котрі мені довелось переховувати від своєї родини. Поклавши усе це в білий шоппер з котиком, що читає, я вийшла з хати й побігла до метро.

***

  Як добре, що бібліотека розташована неподалік від станції метро. Я зайшла всередину. Інтер'єр, оформлений в дещо футуристичному стилі, завжди вражав мене своїм видом. 

   - Й той скелет кита, що звисає зі стелі, теж вражає, - почувся  голос того телепата,- До речі, доброго дня. Я підібрав нам книги для читання.

    Я обернулася. Поруч стояв він, тримаючи в руках кілька книжок. Я швиденько повернула книжки бібліотекарю й ми з другом піднялись до менш людної зали, зручно всілися й прийнялися читати. 

  Раптом в бібліотеку увірвалося кілька людей.

   -Ми від Церкви,- заголосив один з них,- Прийшли вилучити й знищити усі книги, заборонені Церквою. 

   Ми підійшли якомога ближче до огорожі на краю "поверху" бібліотеки й почали придивлятися до невеличкого натовпу з молодиків, що порушували спокій. Я помітила, що на рукавах в них була пов'язка з літерою "Z". Вони розійшлись по залах в пошуках книжок. Треба якось їм завадити. 

    - Допоможи мені, аміго,- мовила я до Хоакіна й побігла вниз, вишукуючи й вилучаючи  усі можливі релігійні книжки, так би мовити, брала їх в заручники. 

   Книг ми назбирали не так багато, але, думаю, це допоможе. Ми рушили вслід за молодиками

***

     На площі в купу були скинуті різноманітні книги: від фентезі й містики до наукових й історичних підручників та енциклопедій. Один бородач вже готовий підносити факел до тієї купи, але я перервала його загороживши купу книж собою: 

   - Що вам зробили ті книги? Невже ви ладні погіршити зіпсувати й не без того забруднене повітря, спалюючи книжки? А що стосовно тих людей, котрим подобаються таке читати? А скільки грошей пішло на видавництво й купівлю тих книжок? Невже ваш опіум для народу вартий усього цього? 

   Про що я взагалі мислю? Цим вірянам не шкода людей, не те, що книжки. Згодом я вказала на кілька примірників Біблії в мене на руках й додала: "Як тільки буде запалено багаття, вони теж опиняться в ньому! В них теж є усіляка містична хрінотень. Вам вирішувати."

 Тривала мовчазна пауза. Натовп з факелами замислився, я вчепилася в книги якомога міцніше, паралельно відштовхуючи купу якомога далі від натовпу.

  - Я покликав сюди людей, що погодилися допомогти нам усе це повернути назад, - раптом вигукнув телепат, що тільки но прибіг сюди, -Хімено, буль ласка, відволічи їх, поки ми переховуємо екземпляри.

  Я огледілась, поруч з ним було ще кілька людей, як працівників, так й інших відвідувачів. Вони узяли якомога більше книжок й почали заносити їх в будівлю бібліотеки. 

  Коли остання людина з книжками зайшла, я загородила собою вхід й просто стояла. Раптом  в мене полетів один з факелів. Що робити? Треба якось загасити полум'я. Я вилила на факел пляшку з водою, поки вогонь не розповсюдився. Зітхнувши з полегшенням, я знову оперлася до дверей. Тепер летіли кілька факелів. Мені довелось відступити, впустивши Біблії, але й молодики не квапились заходити всередину. Довелось викликати пожежну службу, котра приїхала через кілька хвилин й загасила пожежу. Мені стало трохи моторошно. Що взагалі відбувається?  Чому ці фанатики ладні були спалити живцем велику кількість випадкових людей?

    - Таке побачення  нам зіпсували,- причитав Хоакін, коли ця пригода завершилась,- Пішли краще до кав'ярні неподалік звідси, прийдемо до тями. 

***

    Ми зробили замовлення й сіли за стіл. Раптом до нас підійшли якійсь люди, в одного з них була камера.

    -Це ж Ви врятували книги з бібліотеки Васконселоса від спалення фанатиками?-спитала в нас жінка з мікрофоном.

    - Взагалі-то це була командна робота,- зауважив телепат,- Працювали над цим як співробітники бібліотеки, так і небайдужі читачі.

    - Добре, а що стосовно дівчини, що не побоялася піти цього натовпу й висловити свою думку стосовно спеціальної релігійної операції? Кажуть, що Ви їм погрожували спаленням екземплярів Біблій й виконали цю погрозу, - все не заспокоювслася журналістка,- Чи не страшно було? 

  - Трохи було, але треба було діяти,- відповіла я коротко, - Мене дуже злякало й обурило те, що вони ладні згубити життя багатьох людей разом з книжками. І, взагалі, без коментарів. 

    Знімальна команда зникла, пообіцявши не показувати мене. 

   Замовлення нам принесли. Ми випили  чай й ще трошки посиділи.

    - Так собі вийшло побачення, -підсумував хлопець й ми покинули заклад,- Може, після інквізиції вдасться краще. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше