Запальне зілля і новий союзник

   Я повернулася додому й почала читати перелік інгредієнтів.  Бензин, машинне мастило, анемо-чорнобривець, піро-кульбаба... А ця сеньйора правду казала про недоступні маґлам складові зілля. Треба буде після школи закупитися. 

  -"Залити суміш з бензину й мастила в скляну пляшку( на 2/3 від її об'єму), потім додати висушені й подрібнені квіти"- продовжую читати рецепт. Значить, потрібно ще роздобути кілька пляшок. 

 ***

   Після школи я рушила на заправку.

   - Доброго дня, - кажу до продавця, - Чи можна у Вас придбати каністру бензину й кілька пляшок з мастилом?

     - Цікаво, навіщо якійсь школярці усе це?- якось недовірливо питав касир.

     -Тато просив придбати, а в нього бензин скінчився, тому не може сам приїздити заправитися, - намагаюсь відбрехатися якомога переконливіше. Зазвичай в мене це виходило.

    Мені пробили товар. Залишилися тільки квіти. Сподіваюся, вони коштують недорого, бо після закупівлі на заправці відчуваю себе на мілині. 

   -"Привіт. Чи можна придбати анемо-чорнобривці й піро-кульбаби у Вашої родини?"- пишу до Хоакіна.-" Для зілля дуже необхідні"

    - "Й тобі привітання. Так, звісно, 15 песо/ штука. За міркою квіткових магазинів- це майже безкоштовно"- відповів співрозмовник й скинув геолокацію крамниці.

   Я хутчіш побігла до вказаного місця й зайшла всередину.

    За прилавком стояв стояв якийсь чоловік, зовнішністю трохи схожий на того знайомого, але старше на вигляд. 

  - Доброго дня,-вітаюся й починаю видивлятися бодай щось схоже на чорнобривці й кульбаби.

   - В тому ящику потрібні Вам квіти,- вимовив той продавець, вказавши на коробку  на прилавку.

   Він, що, теж читає думки? Дивна якась сімейка.

    - Ні, здібності магів відрізняються й у спадок не передаються. Це випадковий відбір,- почувся з-за якихось заростей голос телепата.

  Треба якось звикнути до цього. Я розплатилася за оту коробку квітів й побігла шукати пляшки. 

***

    Тепер, коли усе потрібне в мене на руках, треба діяти. Перемішавши й наливши усе це по пляшкам, я додала трішки подрібнених квітів й зачунула в них довгі смужки ганчір'я й щільно закрила пляшки. Стоп, а чим це зілля відрізняється від коктейля Молотова? Тепер треба його випробувати на черговому храмі.

  Я побігла на місце, вибила скло й, запаливши ганчірку, кинула її всередину й відійшлв якнайдалі. Роздався не зовсім великий вибух, після котрого я зазирнула всередину: той результат, заради котрого мені раніше доводилось працювати півночі, зараз я досягла за півтори хвилини. Що ж, експеримент вдався.  Зробивши так ще з кількома церквами, я повернулася додому.

   В кімнаті мене зустрів привид сеньйора Кальєса. Від несподіванки я відскочила до дверей. 

   - Як твій план боротьби з інквізицією? - спитав фантом, оглядаючи невикористані пляшки із зіллям.

 - Схоже на те, що поки вдається,- відповідаю, - Стривайте, чому Ви прийшли до світу живих?

 - Я радий був абстагуватися ві усього земного, але віряни вийшли з-під контролю. При житті я знав, що релігія заважає людському прогресу, але навіть не підозрював про те, що вона відкине розвиток людства аж в середньовіччя. Я хотів врятувати громадян від цього, але вони взяли до рук зброю й втягнули країну в громадянську війну.

   В його голосі було чутно розчарування з докором. Мені залишалося тільки вислуходувати привида. Я теж намагаюсь робити бодай щось для боротьби з Церквою,  коли влада або теж зацікавлена в катуваннях та спаленнях заживо, або їй начхати нв громадян, з котрих не всі розуміють погроми й засуджують їх в соцмережах.

    - Наступного разу спробуй кинути те зілля в натовп під час чергового аутодафе або в черговий храм під час богослужіння,- додав фантом.

    Це була б слушною думкою, якби я була психованим вбивцею, але я ним не є. Мені стало не по собі.

   - Ні, ні в якому разі! Я не хочу цього робити,- кричу чи то собі, чи то гостеві,- Я хочу рятувати й захищати людські життя, а не забирати їх!

    Усвідомивши про те, що мене могли почути батьки й молодший брат, я злякалася й затихла. Тільки б не почули...

  - Якщо ти вже припинила горлати, то дозволь мені дещо тобі пояснити: навіть найблагороднішим героям-захисникам доводиться проливати  кров ворогів, бо це допомагає, як би це цинічно не звучало, рушити далі до перемоги. А твій зайвий гуманізм до вірян тільки згубить ще більше невинних людей. Якби в свій час ми жаліли ворогів, революція не сталася, Конституція не була б прийнята, диктатура не була б скинута з влади,- продовжив сеньйор Кальєс спокійним голосом,- Колись тобі доведеться це зрозуміти.

    Мені чесно дуже не хотілося так мислити, я все ще сподіваюся на мирний та безкровний спосіб зупинити інквізицію. Навіть не уявляю себе, вбиваючою людей.

    -З твого дозволу я залишусь в тебе, поки все не налагодиться, - додав привид.

   Я закивала. А що, здорово було б спілкуватися з людиною, котра так само недолюблює Церкву та все, що з нею пов'язано. Тільки треба буде якось пояснювати це родичам, якщо вони помітять потойбічного гостя в хаті.