Розділ 2. Ольга Бодек ІНСТРУКТАЖ ПЕРЕД ПОЛЮВАННЯМ

– Браконьєри чудово споряджені, розумні та обережні. Спіймати їх на гарячому годі, а без міцної доказової бази суд не візьме матеріали справи до розгляду.

– Цю частину вам доведеться пояснити, – похмуро кинула Ольга.

– Чому суд не цікавиться непрямими доказами? – легковажно уточнив інспектор.

– Ні, – Ольга трохи підвищила голос. – Чому годі спіймати їх на гарячому?

Старший інспектор рибнагляду Ігор Дзюба, якщо й був здивований питанням оперативниці з Центру Зайнятості, ніяк не виказав свого подиву. Просто знизав плечима і змовчав. Проте Ользі цього видалося замало.

Вона тицьнула пальцем в екран супутникового спостереження, на якому темно-коричневі лінії хвиль щоразу обганяли яскраву помаранчеву цятку, і поставила питання інакше:

– Є браконьєр, є заборонені засоби лову, є здобич. Незаконна угода купівлі-продажу. Берете обох: і браконьєра, і замовника. В чому складнощі?

– В тому, що браконьєр та замовник фізично не взаємодіють. Риба не передається з рук у руки. Вона навіть не покидає моря. Люди домовляються про приблизне місце та час, де й коли здобич чекатиме замовника. Риболов виходить на катері в море. Проте риба для нього вже піймана. Все, що риболовові потрібно, це надіслати умовний сигнал плавучій кітві, до якої прив’язана риба. Оплата через Інтернет, як їх «брати»?

– Хіба важко знайти кітву?

– Неможливо. Кітва не на ґрунті – дрейфує за три метри від поверхні. Тільки отримавши сигнал, вона спливає, і риболов підбирає здобич.

– І в чому тут каверза? Катер повертається до причалу.

– В Одеській затоці понад сотня яхтклубів, близько семисот причалів, три тисячі катерів, яхт і катамаранів. Це лише зареєстрованих! І приблизно стільки ж аматорських посудин, власникам яких простіше платити разові штрафи, ніж морочитись курсами судноводіння, страхуванням та проходженням обов’язкового техогляду. Навіть якщо ми всіх цих мореманів поставимо на вуха і знайдемо рибу, як довести, що вона виловлена незаконно? А є ж іще «гості» та транзитні судна. Команди ваговозів – усього п’ятеро-шестеро людей, але свіжу рибу їдять із великим апетитом і про ціну ніколи не сперечаються. Ви можете уявити, щоб ми гальмонули контейнеровоз-стотисячник з огляду на незаконний вилов камбали?

– Значить, браконьєра треба брати просто в морі, поки він із рибою.

Ольга знову тицьнула пальцем в екран.

Ігор дістав із тубуса вологу серветку і ретельно протер скло монітора.

– Даруйте, – сказала Ольга. – Звикла до планшета, от і вожу пальцем, де не можна.

– Його неможливо взяти разом зі здобиччю в морі – терпляче заперечив інспектор. – Поки ви до нього підвеслуєте, він двадцять разів устигне відпустити улов. А якщо риба буде настільки пошкоджена, що не зможе відплисти, бандит розсміється вам в обличчя і заявить, що тут купається. А за дохлятину ще й грошей запропонує: «Дякую, люди добрі, що поснулу рибку відшукали, оформіть санітарним вилученням, я заплачу».

– Переконливо, – погодилась Ольга. – Але якщо така безпорадність, навіщо ви тут? Що ви тут робите?

Ігор усміхнувся. Він і не думав ображатись: «Ці адміни з Центру Зайнятості такі милі...»

– Стримувальний фактор. Загроза для аматорів. Профі не нахабніють, залітні не ризикують.

– І як ви відрізняєте профі од аматорів?

– За кількістю протоколів. Що менше протоколів, то більший профі...

– Але хоч якийсь моніторинг триває? Якщо не можете контролювати ні рибу, ні гроші, то сам факт виходу браконьєра в море відзначається?

– Певна річ, – кивнув інспектор у бік екрану. – Супутникове спостереження за всією акваторією плюс характерні особливості плавзасобів. Вони адекватні люди і на глибину без прапора дайверських робіт не лізуть.

– І є рекордсмени з виходу в море?

– Скільки вам накидати? Десятка вистачить?

– Цікавить лише один…

Ольга не спитавши законектила свій комп-браслет, і на екрані з’явилось чоловіче обличчя: великий ніс, ямочки на щоках, міцне підборіддя... Блакитні очі дивились гостро і з якимось шаленством, а широка посмішка не здавалась доброзичливою.

Інспектор завмер, губи в нього стали тонкими й побіліли.

– Семен Чумаков, – сказав Ігор. – Відома особа. На якого ката він вам здався?

Ольга пустила його питанням повз вуха:

– І хто він за вашою класифікацією: аматор чи профі?

– Ас! Попався лише одного разу три роки тому. Та й то випадково. Був сильний шторм, линва з рибою переплуталась із кадиною. Берегова охорона рятувала Чумакова, ну й заразом усі його бебехи з води підняла. Разом із катраном. Не захотів сидіти десять діб, заплатив чималий штраф.

– Ще щось?

– Сорок шість років, водій автобуса. Солює пізно ввечері та рано вранці. Завжди за п’ять кілометрів од берега за фарватером. Тільки не думаю, що у вас із ним щось вийде. Слизький, агресивний тип. Соціопат, яких мало. А коли Ната від нього пішла, і зовсім сказився...

– Дружина?