Розділ 1

Аріна звично вийшла за ворота свого будинку й зіщулилася від холоду. Ні, все ж навіть літні вечори стають свіжішими, тому добре, що дівчина захопила з собою куртку.

- Цер, ну ти йдеш? - обернулася вона в сторону зеленої галявини біля будинку. Масивний чорний пес ліниво подивився на неї, ніби запитуючи: «А воно нам точно треба?», Потім, невдоволено зітхнувши, все ж піднявся. Ще кілька хвилин пішло на те, щоб улюбленець потягнувся, струснувся й попив води. - Ти збираєшся, довше ніж будь-яка з моїх подруг! - буркнула дівчина, засовуючи руки глибше в кишені. На шиї про всяк випадок висів короткий повідець, але Аріна вже й забула, коли користувалася ним востаннє.

Цьогоріч свою основну відпустку дівчина вирішила провести за містом. Батьки бували в «родовому гнізді» хіба що на вихідних, бо мама страшенно не любила всі ці тривалі поїздки. Або комарів. А, може, дратівливу відсутність інтернету? Власне, вона завжди знаходила, яку причину вибрати для того, щоб максимально скоротити час свого перебування поза межами цивілізації. Сама ж Аріна, та і її тато, тільки посміхалися, слухаючи жінку. Вже що-що, а їхній заміський будинок був цілком і повністю цивілізованим місцем. Свого часу дівчина настільки захопилася ідеєю зробити з нього райський куточок, що з незручностей залишилося тільки відсутність інтернету. Та й то, це була скоріше перевага, ніж недолік.

Ділянка біля будинку була просто величезною, і великому собаці, такому як Цербер, було вдосталь місця для прогулянок і вигулу. Але, попри це, Аріна щовечора виходила з ним прогулятися. Їм обом не завадило б трохи розвіятися, та й собакам була необхідна зміна місця, навіть якщо у них його вистачало для ігор.

Сьогодні була п'ятниця, тому Аріна навіть не здивувалася, помітивши, що до їхнього невеликого селища одна за одною їдуть з десяток машин. Що не кажи, а місце у них було просто відмінне - неймовірної краси природа, річка поруч, а сусідів майже й нема. Тим паче на околиці, куди якраз прямувала дівчина. Саме тому ніхто не обурився, коли хтось із місцевих бізнесменів придбав кілька ділянок і на швидкоруч побудував величезний будинок з лазнею, літньою терасою і танцмайданчиком. З того часу в селищі регулярно було чутно дику музику, крики п'яних компаній і ще якийсь незрозумілий шум.

Місцеві на це не скаржилися - гулянки майже не було чути навіть найближчим сусідам (ще б пак, адже вони жили в кілометрі від будинку!), зате магазинчик кожні вихідні збагачувався коштом забудькуватих гостей. Ті хоча б пару раз за ніч та навідувалися за покупками - то цигарки закінчаться, то спиртне, ну а вранці, звісно ж - мінералкою запастися.

Аріна була однією з небагатьох, хто міг зустрічатися з гостями, але її це не турбувало. Можливо, будь-яка інша дівчина на її місці постереглася б і змінила маршрут, щоб не перетинатися з п'яною компанією, але не вона. Для початку, хотілося б побачити того сміливця, який ризикне напасти на нехай і колишнього, але все ж бійця ММА з декількома серйозними титулами. Ну, а для безстрашніших, у неї завжди був поруч Цербер. Зазвичай одного рику її кане корсо вистачало для того, щоб всі охочі познайомитися зникли. Причому блискавично. Звичайно, така реакція іноді смішила й дивувала Аріну, але іншого вона й не чекала.

Знаходилися й ті, хто, побачивши дівчину, нерідко пропонував їй приєднається до їхньої галасливої компанії, але дівчина раз по раз відмовляла. Вона ніколи особливо не  любила подібні вечірки, ну а та, на яку її все ж затягли одного разу, остаточно зіпсувала враження про тих, хто їх відвідує.

Цього разу вони з псом вийшли пізніше, ніж зазвичай, тому заходити вглиб лісу не збиралися. Однак, задумавшись, Аріна навіть не помітила, як сутінки накрили селище.

- Все, Цер, пора повертатися, щось ми сьогодні загулялись.

Пес слухняно потрусив поруч з господаркою, навіть не чекаючи відповідної команди від неї.

Уже на виході з лісу пес невдоволено завмер, і дівчина на автоматі зробила те ж саме. У напівтемряві Аріна не відразу розрізнила чоловічу фігуру, яка, здається, справляла малу нужду.

«Ну звичайно, в будинку ж ніяк цього зробити не можна!» - скривила губи дівчина й невдоволено закотила очі. Пошарпавши пса по голові, вона зробила крок вперед, даючи зрозуміти, що вони можуть продовжити дорогу.

Чоловік тим часом уже закінчив, і тепер мучився з блискавкою на джинсах.

- Та твою ж ...! - Зло вилаявся він, і по тону стало зрозуміло, що випито ним було чимало.

Аріна незворушно пройшла вперед, не бачачи сенсу навіть трохи прискоритися, або навпаки - пригальмувати.

- О, дівчина, - здивовано промовив незнайомець, помітивши її. - А що ви тут робите? - посміхнувся він, ніяково прикриваючи блискавку долонькою.

Звісно ж, Аріна і не подумала відповідати - подібні розмови могли затягнутися надовго, а суб'єкт явно був не найкращим співрозмовником.

- Гей, ти що, мене не чуєш?! - вже з видимим роздратуванням звернувся чоловік і зробив крок у сторону дівчини. Одразу ж пролунав застережливий рик, і незнайомець встав, наче вкопаний, а потім гикнув. - Ти чого це на мене гарчиш? - не зрозумів він, вважаючи, що звук йде від Аріни. Дівчина тільки усміхнулася - іноді ці гості були такими кумедними!

Ще крок, і світло від найближчого ліхтаря освітило її тендітну фігуру, а потім і пса.

- А, так це собачка! - Схоже, чоловік геть забув про злий рик, інакше як ще пояснити те, що він потягнув свої брудні лапи до Цера ?! Від такого нахабства й у пса, і у його власниці відвисла щелепа.