Глава 11

На долю секунди серце Кеннеді пропустило удар. Перед очима промайнув кошмар, від якого він тікав роками. В його голові пульсувала лише одна думка, гостра, як лезо ножа.

«Тільки живіть. Будь ласка, просто живіть», — єдине, що крутилося в його свідомості, поки він змінював магазин, не зводячи очей з нерухомих постатей біля стіни. Він був готовий кинутися під наступний удар, стати живою стіною, аби тільки дати їм шанс відкрити очі. Якщо вони загинули, цей замок стане братською могилою для всіх, бо йому більше не буде за що боротися.

— УСІ ПРИКРИВАЙТЕ ПРАВИЙ ФЛАНГ! ГАТІТЬ У ЦЮ ПАДЛЮКУ ВСІМ, ЩО Є! — заревів Леон, і в голосі було стільки люті, що навіть досвідчені бійці «Браво» здригнулися.

Реакція оперативників була миттєвою та нищівною. Побачивши, як щупальце знесло дівчат, агенти відкинули будь-яку обережність. Зала перетворилася на вогняне пекло. Барнс і Джексон висадили магазини прямо в основу відростка, буквально розсікаючи його на криваві шматки. Свинець знімав шари плоті з Салазара, вириваючи шматки грибкової тканини та перетворюючи його розкішний камзол на брудне лахміття.

— Отримуй, потворо! — Рід вгатив гранату з підствольника прямо під пульсуюче жовте око, змушуючи Салазара відсахнутися і заверещати так, що з вух бійців ледь не пішла кров.

Першим, що відчула Рей, прийшовши до тями, був солоний присмак крові на губах і нестерпний, пекучий біль у спині. Вона важко відкрила очі, сипло дихаючи, намагаючись змусити легені знову працювати. Перед очима пливло, заляпані кров'ю колони, спалахи пострілів відлунювали в закладених вухах наче в іншому кінці замку.

— Ешлі... — прохрипіла Рей. Голос зраджував її, перетворюючись на ледь чутний, болючий сип, що тонув у гуркоті зали. Смак іржавого заліза в роті став нестерпним, а кожен удар серця відгукувався в потилиці важким молотом, що розколював свідомість на друзки. Вона гарячково, майже наосліп, почала обмацувати холодний мармур навколо себе, поки зір, застелений пеленою, нарешті не сфокусувався на знайомій золотавій плямі. Ешлі лежала всього за кілька кроків, присипана сірим кам'яним пилом, наче покинута й розбита порцелянова лялька серед руїн.

Леон побачив цей рух. Крізь хаос пострілів і дим він помітив, як затремтіла рука Рей, як її слібкі пальці, тягнулися до «Об'єкта Орлан», намагаючись намацати хоч якийсь знак життя, хоч натяк на дихання дівчини.

У цей момент у його грудях наче щось з тріском обірвалося.

«Ми не закінчимо це тут, Гордон. Ти ще повинна написати свій найкращий репортаж про те, як ми спалили це місце к бісовій матері. Просто дихай, Рей. Дихай» — ця думка спалахнула в його свідомості яскравіше за будь-який вибух, засліплюючи все інше. Серце, що досі працювало як холодний тактичний годинник, збилося з ритму, пропустивши удар чистого, концентрованого жаху.

Тронний зал здригався від агонії. Потвора, яка колись була Рамоном Салазаром, розкрилася в дикому, переможному ревінні. Його плоть вибухала новими грибковими наростами, а м'ясиста оболонка розійшлася, наче перезрілий плід, випускаюче ще більше огидких, мясистих щупальців.

Він підступав до поранених агентів, готуючись розчавити залишки опору своєю багатотонною масою. Леон бачив, як нові, дрібніші відростки, знову почали повзти по підлозі до кутка, де лежали Рей та Ешлі. Салазар захлинався власним реготом, що переходив у болісний клекіт, але шквал вогню «Альфи» та «Браво» змусив його на мить відсахнутися. Це були ті кілька секунд, які вирішували долю місії.

Леон не став перезаряджати гвинтівку. Він просто відкинув її вбік, дозволяючи зброї з гуркотом впасти на підлогу, і ринувся в самовбивчий ближній бій. Його рухи були блискавичними, продиктованими чистою адреналіновою люттю. Він проскакував під щупальцями, що молотили по мармуру, розбиваючи плити на шматки, скорочуючи дистанцію до самої серцевини потвори.

— Кеннеді! Лови! — прогримів голос Ріда через увесь зал, перекриваючи пекельний гуркіт біомаси та безперервні черги автоматів.

Командир «Браво», відбиваючись ножем від дрібних, наче голодні змії, щупальців, що намагалися обхопити його ноги та затягнути в біомасу, щосили штовхнув по гладкому, слизькому мармуру важкий РПГ-7. Зброя з металевим скреготом проковзнула через усю залу, викрешуючи сніп іскор об кам'яні плити. Леон, щойно дивом відкотившись від удару колосальної лапи монстра, яка вщент розтрощила колону поруч, у відчайдушному підкаті перехопив ракетомет. Кеннеді перехопив зброю і в єдиному плавному русі перевів її в бойове положення. Його крижаний погляд зустрівся з налитим кров'ю оком Салазара, який щойно, з жахом усвідомив, що цей проклятий «хробак» підібрався надто близько.

«Це за те, що змусив мене знову пройти крізь це пекло», — промайнуло в голові Леона.

Велетенська паща потвори закривала собою все світло, занурюючи Леона в темряву, а сморід розкладання та сірки став настільки нестерпним, що перехоплювало дихання. Леон відчув, як низькочастотна вібрація від його ревіння віддається болем у зубах та грудях. Він знав, що у нього є лише один єдиний шанс, і цей шанс зараз лежав у нього в руках. Втиснув грубий приціл у плече, ігноруючи біль у побитому тілі, і затамував подих. Час на коротку, неможливу мить сповільнився, перетворюючи хаос бою на німу сцену. Він бачив пульсуюче ядро Салазара, чув, як воно б'ється, наче барабан смерті.

— Поцілуйся з цим, коротуне, — процідив він крізь зуби, і його палець до упору натиснув на спусковий гачок.

БА-БАХ!

Зал заповнився сліпучим спалахом і вогняним шлейфом. Ракета влучила прямо в центр око Рамона, розірвавши його на шмаття. Вибух розніс біомасу, по повітрю полетіли залишки панцира та чорна сукровиця. Гігантська потвора, що обплітала стіни, почала стрімко в'янути, наче спалена рослина, з гуркотом обвалюючись на підлогу.

У цей момент Рей нарешті вдалося розплющити очі. У вухах стояв нестерпний дзвін, а в роті відчувався присмак порохового диму та вапна. Вона відчула, як Ешлі, що лежала поруч, слабко поворухнулася.