Глава 11

На долю секунди серце Кеннеді пропустило удар.

«Тільки живіть. Будь ласка, просто живіть», — єдине, що крутилося в його свідомості, поки він змінював магазин, не зводячи очей з нерухомих постатей біля стіни. Він був готовий кинутися під наступний удар, стати живою стіною, аби тільки дати їм шанс відкрити очі. Якщо вони загинули, цей замок стане братською могилою для всіх, бо йому більше не буде за що боротися.

— УСІ ПРИКРИВАЙТЕ ПРАВИЙ ФЛАНГ! ГАТІТЬ У ЦЮ ПАДЛЮКУ ВСІМ, ЩО Є! — заревів Кеннеді, і в голосі було стільки люті, що навіть досвідчені бійці «Браво» здригнулися.

Реакція оперативників була нищівною. Побачивши, як щупальце знесло дівчат, агенти відкинули будь-яку обережність. Зала перетворилася на вогняне пекло. Барнс і Джексон висадили магазини прямо в основу відростка, буквально розсікаючи його на криваві шматки. Свинець знімав шари плоті з Салазара, вириваючи шматки грибкової тканини та перетворюючи його розкішний камзол на брудне лахміття.

— Отримуй, потворо! — Рід вгатив гранату прямо під пульсуюче жовте око, змушуючи Салазара відсахнутися і заверещати так, що з вух бійців ледь не пішла кров.

Першим, що відчула Рей, прийшовши до тями, був солоний присмак крові на губах і нестерпний, пекучий біль у спині. Вона важко відкрила очі, сипло дихаючи, намагаючись змусити легені знову працювати. Перед очима пливло, заляпані кров'ю колони, спалахи пострілів відлунювали в закладених вухах наче в іншому кінці замку.

— Ешлі... — прохрипіла журналістка. Голос зраджував її, перетворюючись на ледь чутний, болючий сип, що тонув у гуркоті зали. Смак заліза в роті став нестерпним, а кожен удар серця відгукувався в потилиці, що розколював свідомість на друзки. Вона гарячково, майже наосліп, почала обмацувати холодний мармур навколо себе, поки зір, застелений пеленою, нарешті не сфокусувався на знайомій золотавій плямі. Ешлі лежала всього за кілька кроків, присипана сірим пилом, наче покинута й розбита порцелянова лялька серед руїн.

Леон побачив цей рух. Крізь хаос пострілів і дим він помітив, як затремтіла рука Рей, як її слібкі пальці, тягнулися до «Об'єкта Орлан», намагаючись намацати хоч якийсь знак життя, хоч натяк на дихання дівчини.

У цей момент у його грудях наче щось з тріском обірвалося.

«Ми не закінчимо це тут, Гордон. Ти ще повинна написати свій найкращий репортаж про те, як ми спалили це місце к бісовій матері.» — ця думка спалахнула в його свідомості яскравіше за будь-який вибух, засліплюючи все інше. Серце, що досі працювало як холодний тактичний годинник, збилося з ритму.

Тронний зал здригався від агонії. Потвора, яка колись була Рамоном Салазаром, розкрилася в дикому, переможному ревінні. Його плоть вибухала новими грибковими наростами, а м'ясиста оболонка розійшлася, наче перезрілий плід, випускаюче ще більше огидких, мясистих щупальців.

Він підступав до поранених агентів, готуючись розчавити залишки опору своєю багатотонною масою. Леон бачив, як нові, дрібніші відростки, знову почали повзти по підлозі до кутка, де лежали Рей та Ешлі. Салазар захлинався власним реготом але шквал вогню «Альфи» та «Браво» змусив його на мить відсахнутися. Це були ті кілька секунд, які вирішували долю місії.

Леон не став перезаряджати гвинтівку. Він просто відкинув її вбік, дозволяючи зброї з гуркотом впасти на підлогу, і ринувся в самовбивчий ближній бій. Його рухи були продиктованими чистою адреналіновою люттю. Він проскакував під щупальцями, що молотили по мармуру, розбиваючи плити на шматки, скорочуючи дистанцію до самої серцевини потвори.

— Кеннеді! Лови! — прогримів голос Ріда через увесь зал.

Командир «Браво», відбиваючись ножем від дрібних, наче голодні змії, щупальців, що намагалися обхопити його ноги та затягнути в біомасу, щосили штовхнув по гладкому, слизькому мармуру важкий РПГ-7. Зброя з металевим скреготом проковзнула через усю залу, викрешуючи сніп іскор об кам'яні плити. Леон, щойно відкотившись від удару лапи монстра, яка вщент розтрощила колону поруч, у підкаті перехопив ракетомет. Кеннеді перехопив зброю і в плавному русі перевів її в бойове положення. Його крижаний погляд зустрівся з налитим кров'ю оком Салазара, який з жахом усвідомив, що цей проклятий «хробак» підібрався надто близько.

«Це за те, що змусив мене пройти крізь це пекло», — промайнуло в голові Леона.

Він знав, що у нього є лише один єдиний шанс, і цей шанс зараз лежав у нього в руках. Затамував подих. Час на сповільнився, перетворюючи хаос бою на німу сцену. Він бачив пульсуюче ядро Салазара, чув, як воно б'ється, наче барабан смерті.

— Поцілуйся з цим, коротуне, — процідив він крізь зуби, і палець до упору натиснув на спусковий гачок.

БА-БАХ!

Зал заповнився сліпучим спалахом і вогняним шлейфом. Ракета влучила прямо в центр око Рамона, розірвавши його на шмаття. Вибух розніс біомасу, по повітрю полетіли залишки панцира, плями крові та щупальця. Гігантська потвора, що обплітала стіни, почала стрімко в'янути, наче спалена рослина, з гуркотом обвалюючись на підлогу.

У цей момент Рей нарешті вдалося розплющити очі. У вухах стояв нестерпний дзвін. Вона відчула, як Ешлі, що лежала поруч, слабко поворухнулася.

— Ешлі... ти як? — хрипко прошипіла журналістка. Кожен вдих приносив огидний присмак гару, сірки та випаленої органіки. Вона закусила губу, пересилюючи нудоту, і почала повільно підповзати ближче до дівчини. Ешлі лежала нерухомо, але її повіки здригнулися. Вона повільно оглядала розтрощену стелю над собою, де крізь діри від вибуху пробивалися перші слабкі промені світла, змішуючись із густим димом. Потім повільно перевела погляд на агента поряд.

— Добре... здається, все добре, — ледь чутно прошепотіла.

Рей, ігноруючи біль у спині, підтягнулася ближче і сіла, підтримуючи Ешлі за плечі. Її руки тремтіли, а пальці були вкриті сумішшю кам'яного пилу та чорної сукровиці монстра. Вона допомогла дівчині прийняти сидяче положення, паралельно гарячково оглядаючись навкруги.