Глава 9

Рей опинилася в пастці довгого, вузького та задушливого коридору, який, здавалося, вгризався глибоко в саме серце стародавньої кам'яної кладки замку. Повітря тут було нерухомим, густим і важким, просоченим нудотним запахом столітньої сирості. Попереду, десь у непроглядній глибині темряви, чувся швидкий, хаотичний тупіт маленьких ніг Салазара. Рей на коротку, мить озирнулася назад. Глуха кам'яна стіна. Двері зникли, наче їх ніколи й не було. Вона була зовсім одна.

Різким рухом увімкнула тактичний ліхтарик, закріплений на лямці бронежилета. Вузький, промінь холодного світла розрізав морок, вихоплюючи шорсткі, вкриті слизом кам'яні стіни та низьку стелю. Рей побігла вперед, міцно, стискаючи руків'я своєї гвинтівки. Метал зброї холодив долоні, нагадуючи, що в магазині залишилося лише пів обойми. Занадто мало для довгого бою, але достатньо для одного точного пострілу. На поясі ще тримався ніж та пістолет з двома магазинами. Кожен її крок, кожен удар берців об кам'яну підлогу відлунював гучним, ритмічним звуком, що розносилося далеко попереду, попереджаючи карлика про погоню.

Коридор раптово закінчився, обірвавшись широким арочним проходом. Журналістка, вибігла в залу. Простір навколо миттєво розширився. Високі, стрімкі вітражні вікна здіймалися під саму стелю, домінуючи над інтер'єром. За ними панував важкий, свинцево-сірий день, що невблаганно наближався до сутінок. Це тьмяне, помираюче світло, проходячи крізь старовинне, товсте скло, не освітлювало залу, а лише робило вітражі схожими на величезні, зловісні чорні дзеркала, в яких відбивалася її власна самотня постать. Повітря було крижаним, немов у покинутому склепі. 

Рамон завмер посеред зали, як маленька чорна пляма на тлі величних готичних колон, що здіймалися вгору. Він повільно, майже урочисто повернувся до Рей. У крихітній руці, обтяженій масивними перснями з тьмяними рубінами, зблиснув витончений дуельний пістолет. Золоте гравіювання на стволі вигравало в промені її ліхтаря, нагадуючи дорогу іграшку, яка, проте, дивилася прямо на неї.

— Занадто близько, голубко, — оскалився карлик, і в холодному напівмороці зуби блиснули гнилою жовтизною. — Ти справді думала, що можеш загнати господаря цього замку в кут, як звичайного польового щура?

Обличчя, порізане глибокими зморшками, смикнулося в нервовому тику. Попри пиху в голосі, у світлі ліхтаря було видно, як тремтять його тонкі губи. Він виглядав як перелякана, зла дитина, яка щойно зрозуміла, що хованки закінчилися, але все ще тримає в руках заряджений револьвер.

Рей не зупинилася. Вона повільно, крок за кроком, скорочувала дистанцію. Кожен удар взуття об кам'яну підлогу лунав як вирок. Вона бачила, як палець Салазара біліє на спусковому гачку, але її власна гвинтівка була притиснута до плеча, націлена йому в перенісся.

— Стій! Ані кроку більше! — верескнув Салазар, і голос зірвався на високий фальцет. — Хто ти така?! Представся! Негайно представся!

Очі-намистинки бігали по фігурі дівчини. Рей не зронила ні слова. Її обличчя залишалося кам'яною маскою, за якою ховався лише холодний розрахунок і відлуння того страху, який вона щойно пережила. Продовжувала йти, а мовчання тиснуло на Рамона сильніше за будь-яку погрозу.

— Мовчиш?! — обличчя карлика налилося густою багряною люттю, роздуваючи вени на його скронях і перетворюючи старече лице на гротескну маску з кошмару. — Тоді нехай за тебе говорить свинець!

Салазар різко викинув руку вперед. Золочений револьвер у його долонях здригнувся, і по залі прокотився гучний звук пострілу. У цей же момент Рей, зробила швидкий підкат по слизькій мармуровій підлозі, буквально прослизнувши під траєкторією кулі. Журналістка відчула лише гарячу хвилю повітря біля скроні, а за її спиною дерево дверної рами розлетілося на тріски.

Салазар на мить заціпенів. Він не очікував від дівчини такої швидкості. Рей використала цю секунду сповна. Все ще перебуваючи в русі, вона вперлася однією рукою в підлогу, щоб не втратити рівновагу, а іншою миттєво вихопила ніж із чохла за спиною, відпускаючи гвинтівку на ремені за спину. Короткий, хльосткий замах і сталеве лезо зі свистом полетіло вперед, розрізаючи повітря. Ніж пролетів впритул до обличчя карлика. Рамон навіть не встиг здригнутися, як гостра сталь зрізала пасмо його перуки, перш ніж з дзвоном відлетіти вбік. У залі на мить запала тиша, яку розірвав лише лютий вереск ображеного господаря замку.

— Ах ти ж дрянь! Брудна, нікчемна дівка! — верескнув Салазар, і в його голосі раптом прорізався низький, звірячий рик, від якого затремтіло скло у вітражах.

Попри свою кволу статуру, карлик виявився неймовірно швидким. Одним стрибком, схожим на кидок павука, він опинився прямо на спині у Рей. Його тонкі пальці стиснули її тактичний жилет із силою залізних лещат. З дикою люттю Салазар рвонув плечовий ремінь, і кріплення з тріском лопнуло. Рей хитнулася назад, втрачаючи рівновагу. Її гвинтівка вислизнула і з гуркотом покотилася по підлозі в бік вікон.

Дівчина відчайдушно намагалася скинути карлика, крутячись на місці та б'ючи ліктями назад, але Салазар вчепився в неї мертвою хваткою. Ніж, який вона метнула раніше, марно виблискував на килимі за два метри від них. Занадто далеко, щоб навіть мріяти про нього. Рей відчувала кожну секунду цієї принизливої боротьби. Рамон не намагався її вбити одразу, він насолоджувався процесом, як кіт, що зупинив мишу. Його тонкі, холодні пальці вчепилися в її завязане, каштанове волосся, різко смикаючи голову назад. Рей скрикнула від несподіваного болю, хребет вигнувся дугою, а перед очима все попливло.

— Яка дика, нестримана енергія! — прошипів він їй прямо у вухо, обдаючи нудотним запахом старості.

Карлик міцніше стискав волосся біля коренів, змушуючи дівчину балансувати на межі падіння назад. Але поки Салазар упивався своєю владою, права рука Рей повільно, сантиметр за сантиметром, сковзала вниз по стегну. Пальці намацали шорстку поверхню тактичної кобури на правій нозі. Вона діяла на грані фолу. Коли карлик вчергове смикнув її за волосся, Рей, замість того щоб опиратися, різко подалася назад, навалюючись на нього всією вагою. Це дало їй потрібну частку секунди. Пальці зняли запобіжну защіпку, і долоня нарешті відчула холодну, впевнену вагу руків'я пістолета.