Глава 8

3 дні назад. Підніжжя замку Салазара.

Водна потвора, що щойно намагалася затягнути їх у безодню озера, нарешті затихла, розчинившись у темних глибинах, залишивши по собі лише маслянисті плями на поверхні. Важке, хрипке дихання групи змішувалося з холодним туманом, що клубився навкруги. Адреналін усе ще калатав у скронях ритмічними ударами молота, примушуючи пальці на гвинтівках дрижати від перенапруження. Вода стікала безперестанку, перетворюючи важку тактичну тканину на холодну, другу шкіру, що крижаним тягарем липла до тіла, сковуючи кожен рух. Рей відчувала, як кожна крапля, що зривалася з кінчиків її мокрого волосся, прокладає крижану доріжку по обличчю, змішуючись із залишками бруду та озерної твані.

Леон коротким, різким рухом відкинув мокре волосся з очей, що липло до лоба. Рука миттєво ковзнула до підсумків на поясі, пальці швидко перебирали спорядження. Перевірка була невтішною. Магазини наскрізь промокли, вкриті шаром слизького мулу. І хоча сучасні набої мали непогану ізоляцію, впевненості в тому, що наступне натискання на гачок не закінчиться глухим, фатальним осіканням, не було. Сухих патронів залишилося обмаль, лише те, що вони встигли перекласти у внутрішні, захищені від вологи кишені бронежилетів за лічені хвилини до того, як потвора перекинула їхній човен.

Позаду почувся натужний кашель. Фолл випльовував гірку озерну воду, паралельно намагаючись витрусити вологу з оптики своєї снайперської гвинтівки. Його обличчя було блідим, а щелепи міцно зціплені

— Забило до бісовій матері. 

— Якщо ці тварюки попруть знову, доведеться переходити на ножі, — коротко кинув Джексон, енергійно витираючи рукавом бруд із затвора. Метал огидно скреготів від піску та мулу. 

Рей першим ділом схопилася за камеру, затамувавши подих. Об'єктив був холодним і на її превелике полегшення, абсолютно сухим. Вона обережно витягнула камеру з герметичного чохла, оглядаючи кожен стик на наявність вологи. Чисто. Навіть дрібних крапель конденсату не було помітно під захисним фільтром. Плівка повинна бути в безпеці.

— Сподіваюся, там є кадр, де я виглядаю краще, ніж мокрий щур, — Джексон скоса зиркнув на неї, не припиняючи чистити затвор.

Журналістка тихо приснула, достаючи блокнот з бронежилета. Папір знатно намок, краї розбухли і взялися хвилями, перетворюючи записник на важку вологу цеглу. Проте графіт міцно тримався на целюлозі, зберігаючи кожне слово, кожну деталь їхнього кривавого маршруту.

Харпер тим часом важко прихилився до стовбура покрученого, напівмертвого дерева. Його погляд, немов прожектор, обшукував темні, порізані часом мури замку, що нависали над ними.

— Головне, щоб нас не чекав «теплий прийом» прямо на вході, — пробурмотів він.

— Всі цілі? — голос Леона прозвучав як команда, змушуючи групу «Альфа» миттєво зібратися в єдиний організм.

— Живий, хоч і пахну як стара риба, — відгукнувся Джой.

— Скільки магазинів? — запитав Кеннеді.

— Два, — коротко відрубав Харпер, витираючи тильною стороною долоні бруд із обличчя.

— Три на «Ігл» і один оптика, — додав Фолл, похлопавши по прикладу своєї снайперки.

Джексон лише мовчки показав три пальці, міцніше стиснувши свій автомат.

— Два в запасі, — кинув Джой, перевіряючи затвор. Він намагався триматися бадьоро, але важка, мокра форма тягнула плечі донизу.

— Два, — відповіла журналістка.

— Невтішно, — коротко відгукнувся Леон. — Працюємо чисто. Жодного зайвого патрона. Якщо бачите, що ворог занадто близько, використовуйте ніж, приклад, що завгодно. 

Рей перевела погляд на замок. Велична, похмура споруда височіла над ними, наче гігантський кам'яний могильник, що терпляче чекає на своїх нових мешканців. Камінь стін здавався майже живим, жадібно вбирав у себе залишки туману, стаючи від вологи ще зловіснішим. Здавалося, сама архітектура намагалася пригнітити волю будь-кого, хто наважиться переступити його поріг.

Раптом у навушниках пролунав сухий статичний тріск, а за ним, знайомий, спокійний голос Меріел.

— «Альфа», це Координація. Кеннеді, як чуєте? Доповідайте про стан групи.

Командир на мить зупинився, притиснувши пальцем гарнітуру до вуха.

— Чую тебе, Меріел. Ми на вході в замок. Мали зіткнення з водяним об'єктом, — відрапортував він чітко й лаконічно. — Втрат у «Альфі» на данний момент немає. Як обстановка на периметрі?

— Прийнято, Леон. Рада чути, що все добре, — у голосі Меріел на мить проковзнуло коротке, майже людське полегшення, яке вона швидко приховала за професійним тоном. — Датчики фіксують постійні збої зв'язку через місцеві перешкоди. Не затримуйтесь у відкритих зонах. Перемикаю вас на прямий канал із групою «Браво», вони вже на підході. Удачі.

Тріск у навушниках змінився глибшим, переривчастим шумом, і в ефір увірвався голос командира Ріда. На фоні чулися віддалені звуки боротьби.

— «Альфа», це група «Браво». Як чуєте? — голос Ріда був напруженим, але чітким, загартованим у десятках подібних операцій.

— Чую вас, «Браво». Ми біля головного входу. Чекаємо на ваші координати, — відповів Леон, жестом показуючи своїм бійцям зайняти кругову оборону.

— Прийнято, — відгукнувся Рід, і на фоні почулася коротка, суха черга з автомата. — Ми заходимо зі східного крила, через старі каземати. Там менше охорони, але шлях частково завалений після підриву переходу. Плануємо пробити коридор і зустрітися з вами біля головного залу. Група «Гамма» вже зайняла позиції в лісі на південний захід від ваших координат. Вони розгорнули мобільний пункт і готові до негайної евакуації об'єкта. Ми забезпечимо вогневе прикриття з флангів, якщо ці фанатики спробують відрізати вас від виходу. Будьте обережні, Кеннеді. Замок буквально кишить тварюками.

— Зрозумів вас, Рід. Зустрінемося в точці. Кінець зв'язку.

Леон опустив руку і повільно обвів поглядом своїх бійців. Вони не потребували зайвих слів. Кожен лише міцніше перехопив зброю, перевіряючи затвори та приціли. Рей відчула, як у повітрі зависла важка рішучість. Позаду залишилася смерть у туманному лісі, попереду — холодна невідомість замкових стін, але тепер вони знали, що не одні, підтримка зовсім близько.