Глава 7

Рей опинилася в пастці вузького коридору. Попереду, десь у непроглядній глибині темряви, чувся швидкий тупіт маленьких ніг Салазара. Дівчина на коротку, мить озирнулася назад. Глуха кам'яна стіна. Двері зникли, наче їх ніколи й не було. Вона була зовсім одна.

Увімкнула тактичний ліхтарик, закріплений на лямці бронежилета. Вузький, промінь холодного світла розрізав морок, вихоплюючи шорсткі, вкриті слизом кам'яні стіни та низьку стелю. Рей побігла вперед, міцно, стискаючи руків'я гвинтівки. Метал зброї холодив долоні, нагадуючи, що в магазині залишилося лише пів обойми. Занадто мало для довгого бою, але достатньо для одного точного пострілу. Кожен крок відлунював гучним, ритмічним звуком, що розносилося далеко попереду, попереджаючи карлика про погоню.

Коридор раптово закінчився, обірвавшись широким арочним проходом. Журналістка, вибігла в залу. Простір навколо розширився. Високі, стрімкі вітражні вікна здіймалися під саму стелю. Повітря було крижаним, немов у покинутому склепі.

Рамон завмер посеред зали, як маленька чорна пляма. Він урочисто повернувся до Рей, з повільною, театральною грацією. У його крихітній руці, обтяженій масивними перснями, хижо зблиснув вишуканий дуельний пістолет. Золоте гравіювання на стволі, нагадувало дорогу іграшку, яка, проте, дивилася своїм чорним оком прямо їй у серце. Салазар випростався, намагаючись здаватися вищим, і на його обличчі розповзлася зміїна посмішка.

— Занадто близько, голубко, — оскалився карлик. — Ти справді думала, що можеш загнати господаря цього замку в кут?

Обличчя, порізане глибокими зморшками, смикнулося в нервовому тику. Попри пиху в голосі, у світлі ліхтаря було видно, як тремтять його тонкі губи.

Рей повільно, крок за кроком, скорочувала дистанцію. Кожен удар взуття об кам'яну підлогу лунав як вирок. Вона бачила, як палець Салазара біліє на спусковому гачку, але її власна гвинтівка була притиснута до плеча, націлена йому в перенісся.

— Стій! Ані кроку більше! — верескнув господар замку, і голос зірвався на високий фальцет. — Хто ти така?! Представся! Негайно представся!

Очі-намистинки бігали по фігурі дівчини. Рей не зронила ні слова. Її обличчя залишалося кам'яною маскою, за якою ховався лише холодний розрахунок. Продовжувала йти, а мовчання тиснуло на Рамона сильніше за будь-яку погрозу.

— Мовчиш?! — обличчя карлика налилося багряною люттю. — Тоді нехай за тебе говорить свинець!

Він різко викинув руку вперед. Золочений револьвер здригнувся від віддачі, і залою прокотився гуркіт пострілу. У ту ж мить Рей кинулася в низький підкат по мармуровій підлозі, буквально прослизнувши під траєкторією кулі.

Салазар заціпенів, він не очікував такої швидкості від дівчини. Позаду з тріском розкололося дерево панелі. Рей, не втрачаючи інерції, вперлася рукою в мармур і блискавично вихопила ніж із чохла за спиною. Короткий, хльосткий замах — і сталеве лезо розітнуло повітря. Ніж пройшов упритул до обличчя карлика. Рамон не встиг навіть здригнутися, як гостре лезо зрізало пасмо його перуки й з дзвоном відлетіло вбік. У залі запала вакуумна тиша, яку за секунду розірвав лютий, ультразвуковий вереск ображеного господаря замку.

— Ах ти ж погань! Брудна, нікчемна дівка!

Попри кволу статуру, карлик виявився по-павучому швидким. Одним стрибком він опинився прямо на спині у Рей, вчепившись у тактичний жилет залізною хваткою. З дикою люттю Салазар рвонув плечовий ремінь, кріплення лопнуло з сухим тріском. Дівчина хитнулася, втрачаючи рівновагу, і її гвинтівка з гуркотом покотилася по підлозі в бік вітражних вікон.

Журналістка відчайдушно намагалася скинути поганця, б'ючи ліктями назад, але Рамон тримався мертвою хваткою. Ніж, що вона метнула раніше, марно виблискував за два метри від них. Салазар не поспішав убивати, він насолоджувався приниженням жертви, наче кіт, що впіймав мишу. Його тонкі, крижані пальці вплелися в її каштанове волосся, різко смикаючи голову назад. Рей скрикнула від різкого болю, хребет вигнувся дугою, а перед очима все попливло. У цьому безпорадному стані вона відчула лише сморід старості та гнилі, що йшов від задиханого Рамона.

— Яка дика, нестримана енергія! — прошипів він на вухо, насолоджуючись агонією.

Карлик міцніше стиснув волосся біля самих коренів, змушуючи дівчину балансувати на межі падіння. Але поки він упивався владою, права рука Рей повільно, сантиметр за сантиметром, ковзнула вниз. Пальці намацали шорстку поверхню тактичної кобури на стегні. Вона діяла на грані фолу. Коли карлик вчергове смикнув її за волосся, дівчина не стала опиратися, а навпаки, різко подалася назад, навалившись на нього всією вагою.

Ця частка секунди стала вирішальною. Пальці зірвали защіпку, і долоня нарешті відчула рятівну холодну вагу руків'я пістолету.

З усією люттю, що накопичилася за день, дівчина закинула руку з вогнепалом за голову, мітячи важким металом прямо в скроню карлика. Вона сподівалася одним коротким ударом розтрощити цей хворобливий череп. Проте Салазар, відчувши небезпеку, з огидним смішком випустив її волосся і з силою відштовхнувся обома ногами від лопаток журналістки. Удар у спину вибив із неї дух. Рей хитнулася вперед, ледь втримавшись на ногах і впечатавшись долонями в холодну ліпнину стіни. Рамон же спритним, майже акробатичним стрибком відлетів на кілька метрів назад.

Вони завмерли один навпроти одного. Рей важко, зі свистом дихала, націливши пістолет на ворога, хоча її руки помітно тремтіли. Погляд на мить ковзнув до гвинтівки, що самотньо лежала на мармурі між ними. Карлик манірно поправив свою понівечену перуку. На його зморшкуватому обличчі розповзлася нова гримаса, здавалося, цей відчайдушний опір почав його щиро забавляти.

— А ти зовсім не така безпорадна, як те дівчисько, — прошипів Рамон, хтиво облизуючи тонкі губи. Його жовті, рептилячі очі не зводили з Рей хижого погляду. — Ешлі... ех... — він зневажливо цокнув язиком і махнув рукою, наче відганяючи настирливу муху. — Але ти... у тобі є те, що ми в «Los Iluminados» цінуємо понад усе. Справжня, первісна воля до виживання. Твоя кров варта значно більшого, ніж простого жертвопринесення.