Глава 10.1

Маріанна дивилася на зачинені двері й почувала себе дуже дивно. З одного боку, вона розуміла, що зараз її життя залежить від того, чи не кине її Енріке, з іншого — тепер, після його розповіді, вона сумнівалася у його порядності. Галантний, імпозантний, гарний. І наскрізь брехливий.

Всі її почуття, її кохання — все це ніби завмерло, застигло, заледеніло. І Маріанна, оглушена і спустошена, могла тільки мовчки вирячитися на прокляті двері, за якими — вона точно це знала — сидить зараз її охоронець. Той, через кого вона потрапила в біду. І той, на кого були всі сподівання тепер. Хоча чи винен він у тому, що її викрали? Адже ті, хто приклав до цього руку, на чолі з таємничою донною, про яку всі вуха продзижчала стара Санчес, все одно вкрали б її, незалежно від того, зустріла б вона Альмавіву, чи ні.

Це все випадковість. Збіг.

Тільки чому так боляче? І чому не хочеться вірити Енріке ні в чому?

Тому що ця випадковість могла бути ретельно спланована. Як там казав її шеф? Саме її, Маріанну Воронцову, хотів бачити на зустрічі іспанський винороб, коли вирішувалося питання щодо постачання його вина. Саме її послуг перекладача потребував Енріке Альмавіва, не бажаючи бачити нікого іншого. Тобто висновок напрошується сам собою — навіть якби Маріанна не поїхала до Іспанії у відпустку, бажаючи подивитися краси цієї країни, її все одно сюди відправили б у відрядження. І тут, у Барселоні, вона все одно познайомилася б з привабливим сеньйором Альмавівою. І він спробував би її спокусити. Втім, що було пробувати? Вона сама впала йому в обійми, як тільки побачила... Маріанна злісно тупнула ногою і крізь зуби вилаялася, відмовляючись визнавати реальність. Усередині досі все тремтіло при спогадах про дотики та поцілунки Альмавіви. Ця пристрасть спалювала, зводила з розуму. Чорт би його забрав, цього іспанця! Стокгольмський синдром якийсь! Хто б міг подумати, що, незважаючи на всю злість і лють, які народилися в Маріані після зізнання Енріке, вона може все ще хотіти його! І повернися він зараз, що вона зробила б? Розбила б вазу о його голову чи кинулася цілувати? Швидше за все, спочатку перше, потім друге. І розуміючи це, Воронцова ще сильніше злилася. Тільки тепер уже на себе.

Але що ж тепер? Що робити, коли немає дороги назад? Коли вона, завжди така врівноважена і холодна, закохалася в чоловіка, який причетний до її проблем? Довіряти йому? Чекати від нього допомоги? Від того, хто спокусив її заради спадщини?

А ось ця думка — про іспанських родичів і гроші, які можуть дістатись їй і матері — і зовсім у голові не вкладалася. Хоча багато сходилося — і те, що бабуся чоловіка свого, який зробив успішну військову кар'єру, не надто любила і навіть раділа його частим від'їздам, відмовившись жити в гарнізонах, і те, що мати її була така смаглява, незважаючи на білошкірих та світловолосих батьків. Ось тільки припустити ніхто не міг, що завжди сумний Василь Воронцов, якого, як з'ясувалося, бабусі знайшли, щоб приховати її ганьбу, — тобто маму — виявиться чужою людиною. А справжній дід буде із родини іспанських аристократів. Ось точно Санта-Барбара!

Проте зрозуміло, чому маму тягнуло до всього, що пов'язано з Іспанією. Цікаво, чи їй бабуся правду розповіла, чи це просто збіг?

Щось надто багато збігів виходить.

Чи це доля була Маріанні з дитинства вивчати танці, мову — все, що пов'язане з цією країною? Щоб одного разу зустріти Енріке, який змінить її життя лише за кілька днів?

Скільки питань — та жодної відповіді. І що робити, незрозуміло. Але, як завжди говорила бабуся, потрібно вирішувати проблеми у міру їхнього надходження. Зараз головна проблема — не спадщина, і навіть не Енріке... Зараз головне — вибратися з цього проклятого полону і бажано цілою і неушкодженою. І, звісно, дізнатися, хто стоїть за викраденням. Тут Маріанна змушена була погодитися з Енріке у його бажанні виявити, хто така ця таємнича донна.

Якщо, звичайно, він знову не бреше і сам не є організатором афери, щоб якимось чином заволодіти клятою спадщиною.

До речі, навіщо йому гроші? Адже він і так багатий, виноградники та заводи з виготовлення вин, експорт у різні країни... дивно все це. Дивно.