Глава 3.2

У ресторані, куди прийшла Маріанна, були вже сервіровані страви каталонської та середземноморської кухні, у срібному цеберці стояла пляшка білого вина.

За столиком поки що сидів лише представник київської фірми – вірніше, представниця. Молода брюнетка в зухвало-короткій зеленій сукні з відкритими плечима та з розпущеним волоссям, і була ця панночка настільки мініатюрною і тендітною, як ті скляні статуетки, що їх продають туристам. І Воронцова, яка ніколи не була кістлявою і на дієтах не сиділа, зі своїм чималим для жінки зростом – майже метр сімдесят – відчула себе страшенно незграбною поряд з нею.

Стефанія Орлова – стерва та егоїстка, що йде кар'єрними сходами по головах, але Барановський зачарований нею, і багато хто підозрював, що річ не стільки в умінні цієї дами вести справи, а й... дещо в іншому. Стефочка не гидувала нічим, за чутками, в неї був роман з Барановським, і хтось казав Маріанні, що рветься вона у відрядження лише для того, щоб відхопити чоловіка серед європейської аристократії.

Хай там як, Орлова була жінкою не дуже неприємною і до Воронцової ставилася трохи зневажливо. А найцікавіше – була ще й лінива. Попри своє фантастичне вміння взяти за зябра будь-якого найпримхливішого клієнта, за два роки роботи в корпорації Стефочка так і не спромоглася піти на курси іспанської, щоб полегшити собі життя. І тепер вона, виправдовуючи своє прізвище, хижим птахом дивилася на Маріанну, незадоволена, що направили саме її.

Воронцова ж, щоб не розпалювати скандал, спробувала вдати, що не помічає цих вогненних поглядів і почала розмову про майбутню угоду, розповідаючи Стефочці особливості спілкування з іспанцями, які не люблять офіціоз і дратуються від поведінки іноземних замовників, які намагаються таким чином справити на своїх партнерів гарне враження.

– Я не розумію, чому вони надіслали на зустріч тебе? – спитала Орлова, перебиваючи дівчину.

Воронцовій не подобалося, як поводиться Стефочка, але Барановський – як напрочуд підходить йому прізвище! – уперто наполягав, що ця дама – чудовий фахівець. Маріанна ніколи не вважала шефа дурнем і не мала звички обговорювати його за спиною, але в цій ситуації була обурена непрофесійним підходом до угоди. Допустити до неї Стефу було помилкою. І Барановський ще каже, що цей контракт для нього є неймовірно важливим! Маріанна все більше дивувалася – невже він вирішив ризикнути договором із цим сеньйором Альмавівою заради прекрасних очей Стефочки?

– Послухай, сеньйор Альмавіва – іспанський гранд, і я хочу, щоб ти відразу розуміла свою роль, – прошипіла Орлова. – Перекладати! І все. Ясно?

Маріанна знову промовчала, відпивши мінералки та мстиво подумавши, що було б непогано зірвати угоду, зганьбивши це стерво перед іспанцем. Зупиняло одне – обіцяні шефом додаткові два тижні до відпустки, які вона може провести у цій чудовій країні. Якраз спаде моторошна серпнева спека, у вересні тут набагато приємніше. Зараз без капелюха, води та окулярів виходити вдень небажано.

Маріанна, майже не слухаючи, що далі говорила Стефочка, розглядала ресторан – у нього були зірки Мішлен, як у багатьох інших закладів Барселони, і, судячи з атмосфери, це дуже елітне місце. Взагалі іспанці любили каталонську кухню, вважаючи, що вона поступається лише Країні Басків, і тому Маріанна не надто здивувалася вибору винороба щодо закладу. Єдине, що не зовсім зрозуміло, чому він не захотів зустрітися в Мадриді? Це було б набагато зручніше всім. Втім, попри проблеми Каталонії та її вічне прагнення відокремитися, іспанці не люблять, коли іноземці намагаються лізти не у свої справи щодо їх країни. Ось і Каталонію вони вважають суто своєю внутрішньою проблемою. Так що не варто ставити такі питання – вони можуть образити винороба.

Погляд Воронцової далі ковзав по залі, облаштованій у стилі мінімалізму, – білі стіни, балки на стелі, тераса потопає у зелені та квітах. З вікон відкривається чудовий краєвид на Середземне море, і в сутінках можна милуватися заходом сонця.

Життя в цій країні дуже спокійне і неквапливе, з чітким розпорядком. Багатьом метушливим іноземцям важко звикнути до цієї країни, а ось Маріанна почувала себе тут дуже затишно, можливо, причиною була захопленість її культурою та традиціями.

Орлова, відверто незадоволена пізньою вечерею, яка, ймовірно, триватиме з восьми й до півночі, нила, що не звикла їсти після шостої вечора, побоюючись «стати коровою». І такий виразний погляд кинула на Воронцову, що тій захотілося шпурнути в Стрефочку чимось. Та ось хоч пляшкою шампанського.

Взагалі було цікаво, що їхній винороб вибрав такий пафосний заклад – означає, хотів показати, що вміє зустрічати гостей. Чомусь деякі іноземці, коли бачили, що іспанці дуже компанійські та веселі люди, які голосно говорять і активно жестикулюють, вважали це розв'язністю. Свої уявлення вони склали за серіалами, в чому була основна помилка. Взагалі іспанці галантні та толерантні, вони дуже волелюбні, і спілкуючись із ними, треба це враховувати. Вважати їх розв'язними мачо докорінно неправильно. Саме поняття брутального чоловіка, грубого та хамовитого, розтиражованого телебаченням, принизливо для іспанця, а на слово «мачо» тут могли й серйозно образитися.

Орлова одного разу вже зробила помилку, назвавши так одного постачальника. Так і заявила – ви справжній мачо! Перекладач, який був із нею на зустрічі, явно мав на Стефочку зуб, тож переклав дослівно. Угода була зірвана, але Орлова навіть не зрозуміла причин. Ця історія стала їхньою офісною легендою. Щоправда, перекладача цього звільнили вже наступного дня, причому Маріанна чула, що з пошуком роботи у нього потім були проблеми. – Барановський постарався. Воронцова загалом із шефом була згодна – інтриги інтригами, але особисте має залишатися за дверима кімнати переговорів. Ділова етика була не просто гарним поняттям для неї, дівчина не надто шанувала тих, хто порушує правила.