Розділ 44

Її мучили думки.

Бігти. Треба бігти!

І вона бігла. Знову і знову пробігала по сходах. Аннель знала: завтра її здолає страшна кріпатура.

На поверсі нею опанувало вже інше почуття. Не побоювання. Страх.

Наблизившись до дверей в покої вонелліанської королеви, вона почула:

— Ти...

— Я кидав у неї кинджали і ножі. Прямо їй в голову. — Почувся важкий подих. — Всі, як один, відскакували і встромлялися в дерево.

— Ти можеш її зламати такими методами.

— Я намагаюся бути м'якшим, добрішим. Це... важко.

— Якщо ти думаєш, що ви різні, ти помиляєшся. Вас об'єднує біль. Різного роду, але все ж біль.

— Я намагаюся використовувати біль на свою користь.

— Як? Натискаючи на Аннель? — здригнулася Савана. — Не мені тобі вказувати, ти вже дорослий хлопчик, але тобі слід проявляти трохи людяності...

— Я знаю, — плюнув Ханар.

Пролунав шум. Щось вдарилося об стіну або з лютим скрипом рушило по підлозі. Аннель скривила губи.

— Я заплутався, — втомлено видав Ханар. — Виходячи знову на світло, я думав, що готовий.

Принц явно тер перенісся і закрив очі, відкинувшись у кріслі.

— Але правда виявилася іншою, — закінчила за нього королева. — Те, що ти бачив, було не тим, що очікував. Те, що, як тобі здавалося, ти знав, виявилося неправдою. Твій світ перевернувся з ніг на голову. Все, що ти вважав, що підозрював, змінилося, і все, у що вірив, було поставлено під сумнів. — Савана зробила паузу. — Зрештою, тобі довелося поглянути правді в очі, хоча прийняти її було важко. Довелося прийняти реальність.

— Я прийняв, — відсторонено відповів Ханар. Йому було важко вимовляти ці слова.

— Подивися.

Аннель почула рух: вонелліанська королева присіла перед ним навпочіпки, маючи намір взяти за чоловічу руку. Ханар ухилився.

— Поглянь на мене.

Ханар довго не повертався. Потім все ж таки зважився.

— Я поруч, я завжди готова допомогти, — пролепетала з ніжністю його мати. — Якщо хочеш поговорити, поговори зі мною. Або з Ейнолдом. А якщо за ці дні тобі ближчою стала Аннель, то можеш поговорити з нею. Або з усіма нами. Ми все обговоримо, з'ясуємо, вирішимо...

Колись схожі слова Савана сказала і їй. Тоді Аннель мала намір покинути садибу і продовжити гонитву за легендами.

— Припини, — розлютився Ханар. — Вона не чула мене в істериці, не бачила мого переляканого погляду. Вона не витирала мої сльози, які ніяк не могли зупинитися, тож нехай живе спокійно, вважаючи мене чудовиськом. Я буду мовчати про біль. Про проблеми. Про таємниці. Про страхи. Про те, що рве зсередини. Скільки б вона не засуджувала мене, не говорила, що це все пожирає мене зсередини, я буду мовчати. Інакше будуть сипати сіль на рани. Мені не потрібна нічия жалість. Особливо від чужих.

Він вважав її чужою...

— Тільки подумати... — Савана затамувала подих від захоплення. — Знаменита Аннель Акантха, відома злодійка, знаходиться в наших рядах. У нашій садибі і... поруч із знаменитим Ханаром. Аннель виявилася посланою нам самими богами.

Королева плеснула в долоні. Крісло скрипнуло під вагою принца.

— Звичайна дівчина, — кинув він.

— Ти не знаєш, що про неї говорив і донині говорить весь континент. «Уособлення зла». «Остерігайтеся прекрасної звірини». «Вбивця, що ховається за сліпучою зовнішністю і чарівною посмішкою». «Сам диявол». «Небезпечна за своєю природою, але краса в очах того, хто дивиться». «Краде не тільки коштовності, але й душу».

Савана встала і попрямувала до вікна, шарудячи подолом сукні.

— Люди попереджали один одного про обережність поруч з Аннель, але все ж, побачивши її на вулиці, двічі озиралися. Вони знали, що вона тільки крала, але приписали їй вбивства і використання людей у своїх інтересах. І при цьому всі не могли не визнати, що вона красива і володіє певною харизмою і привабливістю.

Савана поглянула на Ханара.

— Багато людей говорять про неї різні речі. Для одних вона вбивця і злодійка. Для інших – втілення зла і породження самого Владики Смерті. Багато хто вважає її привабливою, але ця ж харизма робила її небезпечною і непередбачуваною. Її зовнішність настільки ж загадкова і чарівна, наскільки грізна і страшна. Про неї складено безліч історій і думок, в яких вона постає то лиходійкою, то серцеїдкою, а в деяких випадках навіть героїнею. Зрештою, хто така Аннель Акантха і за що вона виступає, повинні визначати її власні вчинки і рішення, а не чужа думка. Так, вона сумно відома, але в той же час приваблива, і люди не можуть не відчувати до неї певного потягу.

Настала тиша. Ханар хмикнув:

— Небезпечна, але красива – ідеальне поєднання.

Аннель почервоніла. Не від коментаря принца. Від слів королеви. Так, вона була такою. І тепер вона остаточно повернулася, щоб...

— Не здавайся, Ханаре. Піднімайся!

Саванна змахнула рукою, немов наказуючи синові підвестися з колін.

— Ти кидав у неї кинджали. Хто з вас тут найнебезпечніший? Хто з вас двох сильніший?

— З чого ти взяла, що я здаюся і хникаю, пускаю слину, реву від незначного садна, немов немовля? — Ханар зручно вмостився в кріслі, розправивши плечі і закинувши ногу на ногу. — У мене не садна, у мене подряпини. З мене здирали шкіру, таврували, ламали кістки, пороли, підпалювали, топили, підвішували на гаках, на мені були шрами. З чого ти вирішила, що я втрачу впевненість у собі перед Аннель?

Савана м'яко посміхнулася, поклавши руку на серце.

— Тому що заради неї навіть сам Владика Смерті готовий схилити коліно і продати свою душу. І все заради того, щоб уникнути мук і страждань від близькості з нею. Аби тільки не бачити її, не бачити її вогню і люті, не бачити пекучого жару її гніву. Він готовий на все, аби тільки не страждати від рук жінки, яка не знає пощади і не піддається приборканню. Пройти крізь її полум'я – означає згоріти заживо. Така хитра і жорстока, гостра на язик, але в той же час солодка в своїх словах і обіцянках, немов вона точно знає, чого ти хочеш. Вона – сила, з якою потрібно рахуватися, буря, яка налітає без попередження, розкидаючи все на своєму шляху. Красуня і чудовисько в одній особі. Але занадто близько підійти до неї – означає пройти по межі між насолодою і болем. Вона прекрасна і в той же час спокуслива, жорстока і одночасно добра – це воістину незабутня жінка. Вона втілення краси і серце самого диявола. І все це – Аннель Акантха.