Досить багато часу мені знадобилося на те, аби зрозуміти одну дуже важливу річ. Я справді закохався в Марію, і тепер просто не уявляю своє життя без неї. Спочатку мені здалося, що це лише звичайне спілкування, що не призведе ні до чого більшого. Ми ж з нею просто познайомилися в чаті, і я здався їй досить цікавим чоловіком. Ніхто навіть не очікував, що наше життя може зробити такий цікавий поворот. Потім це була проста симпатія. Я все частіше хотів бачити якісь її милі фотографії. Чекав на повідомлення, що змушували мене весь час посміхатися. Я був ніби високо у хмарах, забуваючи про все на світі. Це такі давно забуті почуття. В останнє вони були в мене, коли ми вперше зустрілися з Аліною. Самий початок наших стосунків. А потім прийшло вже воно - справжнє кохання. Я навіть не помітив, як це сталося. Все частіше для мене фізично необхідно були потрібні хоч якісь її слова. Я марив цією дівчиною та її голосом. Однак невизначенність зводила мене з розуму. Я не розумів вже, що зі мною відбувається, і навіть не намагався.
Я досі перебував ніби в якомусь трансі, адже важко було усвідомити те, що я закоханий в Марію. Ні, я підозрював про це. Однак мені завжди здавалося, що для цього потрібна особиста зустріч чи хоча б довше знати одне одного. Проте сталося все зовсім не так. Вона захопила усі мої думки, а я навіть не встиг нічого зробити. І це стало таким здивуванням для мене. Маша залікувала моє розбите серце. І я вже думав, що ніколи не зможу нікого покохати так, як Аліну. Та в мене це вийшло. І зараз я бачив наскільки ці дівчата різні. Вони абсолютно не схожі одна на одну. Маша вона більш ніжна, мила та спокійна. В цієї дівчини неабиякий розум, і вона більше звикла довіряти своїм відчуттям. Також їй байдуже на гроші та соціальний статус, якщо їй комфортно з людиною. Інша ж справа Аліна. В голові у цієї дівчини лише холодний розрахунок. Вона думає лише про фінансову сторону стосунків, зовсім забуваючи про кохання. Це зараз я вже бачив велику різницю. Правду говорять, все пізнається в порівнянні. І я дуже сподівався, що більше ніколи не побачу цю дівчину. Однак доля вміє підкидати сюрпризи.
В той день я був вдома, адже вирішив влаштувати такий собі вихідний. Не хотілося нікуди йти, адже мені потрібна була тиша. Я мав зібрати усі свої думки до купи. Навіть Маркс спокійно влігся на ліжку, а не ганяв по квартирі, як він це любить зазвичай робити. Всі мої близькі знали, що в мене день тиші. Мама казала, що таке потрібно усім творчим людям. І всі з розумінням поставилися до цього, тому і не тривожили мене. Однак все ще є людина, якій абсолютно байдуже на це. І саме вона подзвонила мені у двері. Я навіть уявлення не мав хто то прийшов, адже сьогодні я зовсім не чекав ніяких гостей. Та коли відкрив двері, то неабияк здивувався, адже там стояла Аліна. Вона змінилась з останнього разу, коли я її бачив. Ні, все ще така ж гарна, але внутрішньо порожня. Чи це може не вона змінилась, а моє сприйняття? З появою Марії я всі речі почав бачити з іншої сторони. Але звідки в цієї дівчини моя адреса?
- Може проявиш гостинність та запросиш увійти? - спитала вона. - А то дивишся на мене так, ніби привида побачив.
- Привида з минулого життя. - буркнув я.
Дівчина ж, не дочекавшись запрошення, самостійно увійшла в середину, роздивляючись все навкруги. Я пам'ятаю, як багато років тому ми мріяли, що одного разу купимо квартиру з високими стелями та неймовірним виглядом на Київ. Не дивлячись на те, що ми вже не разом, ця мрія в мене залишилася і я її втілив. От тільки Аліну тут зовсім не чекав. Маркс, побачивши її, лише шикнув та попрямував у спальню. Навіть кіт не оцінив цього неочікуваного візиту. А я так тим паче.
- Ти як знайшла мене? - врешті запитав я.
- Ну це було не складно, адже я все ж твоя колишня дівчина, забув? - посміхнулася вона. - Та не хвилюйся, я нікому не видам твою адресу.
Вона пройшла на кухню де якраз лежав телефон з відкритою перепискою Марії. І там же можна було побачити чат. Я швидко прибрав його в кишеню, адже не потрібно дівчині цього знати. Мене все ще напружувала її присутність в моєму домі, тому я хотів, аби вона якомога швидше пішла звідси, і більше ніколи не з'являлася. Я навчився жити без неї, а тому її присутність тут не потрібна. Аліна ж сіла на стільчик та продовжувала все роздивлятися.
- А в тебе тут досить мило. Саме так, як ми з тобою колись і мріяли. - посміхнулася вона. - Значить таки не забув.
- Для чого ти знову прийшла? Чи це в тебе вже традиція така, заявлятися в мій дім та псувати настрій?- я справді не хотів її бачити. - Це була моя мрія зробити саме таку квартиру, і я її втілив. Без тебе. Та й місця тобі тут не знайдеться.
- А у твоєму серці? - врешті спитала вона.
Ну знову почалося. Я став більш популярним, а тому дівчина і вирішила спробувати ще раз побудувати щось зі мною. От тільки мені було абсолютно байдуже на це. Я не хотів мати з нею нічого, бо в моєму серці зараз була зовсім інша людина. І вона для мене важливіша за Аліну. От тільки ця дівчина нікуди йти не збирається, адже вона ще має плани на мене. Як їй гарно пояснити, аби вона більше тут не з'являлася. Хоча я вже намагався один раз, і вийшло в мене це не дуже добре. Та треба щось вигадати, бо бачити я її тут більше не хотів.