Глава 24

Ніхто не сказав з нас слова проти, а саме тому вже на наступний день ми поїхали в продюсерський центр, аби обговорити всі умови. Дмитро Сергійович взявся досить простим та приємним чоловіком, який, як виявилося, просто обожнював рок-музику, проте не бачив її потенціалу в Україні. Але ми, як він сказав, саме ті, хто зможе перевернути музичну індустрію. Ми змусимо людей полюбити рок. І знаєте, а я йому вірив. Він настільки впевнено це говорив, що буквально заряджав нас своїм баченням картини. До того ж і умови справді були чудові. А тому ми навіть не збиралися довго думати над пропозицією, а погодилися на неї. Макар став ще й нашим менеджером, який буде працювати з нами напряму. Але у випадку чого ми завжди можемо звертатися до Дмитра, він нас попросив так його називати. Контракт був підписаний на чотири альбоми, відеокліпи, які будуть потрібні. Розкрутку продюсерський центр повністю бере на себе. Ну що ж, це справді круто. Стільки рок-гуртів мріють про таку можливість, а вона випала саме нам. І ми маємо не впустити її, адже це наш шанс стати відомими.                                                                                                                                            

Того ж вечора нам влаштували таку собі вечірку, де могли познайомитися з іншими. Виявилося, що в них тут досить теплі та дружні відносини. Нам справді були раді. А наступного дня почалася активна робота над нашим іміджем. Дмитро розумів, що кожен має свої справи, роботу, а тому нам якось вдавалося поєднувати. Додатковим бонусом стало те, що я вже досить відомий режисер. І я не знаю як, але Макару вдалося поза моєю спиною вмовити продюсера фільму взяти нашу пісню в якості саундтреку. Я ж дізнався про все вже тоді, коли фільм був на стадії постпродакшену. Такий собі сюрприз, але це вплинуло на нашу популярність. Нас все частіше почали запрошувати на різні шоу, проекти, наш новий кліп, режисером якого виступив я, почав набирати шалені перегляди. Ми ж часто співпрацювали зі студією звукозапису Лілі. Таким чином всі були задоволені. Режисерська кар'єра теж злетіла вгору, і в мене було одразу стільки нових можливостей, що я не знав за який проект взятися. Тепер ми були досить відомими, і нас навіть впізнавали на вулиці. Проте я дуже сильно втомився, адже доводиться поєднувати одразу дві творчих роботи. Дмитро найняв мене в якості режисера для кліпу нової української поппринцеси, яка вже завоювала багато прихильників своїми хітами.                                                                                                                                            

Віталік бачив, що я ледве вже витримую, а тому просто витягнув мене трохи відпочити. Зараз ми сиділи на даху багатоповерхівки, де в хлопця була квартира, пили пиво та просто дивилися на місто. Не хотілося навіть говорити якийсь час, адже мене заворожував цей спокій. На щастя було літо, а тому ще й погода така чудова. Як же я давно не сидів ось так просто, з найкращим другом. Ми просто відпочивали від всього того, що останнім часом звалилося на нас.                                                      

- Ти знаєш, - врешті порушив тишу я. - Я так втомився це все поєднувати, роботу режисера та музику. Але це приємна втома.                                                                                                                               

- Кожен з нас втомився, і навіть Артем. - посміхнувся Віталік. - Але ніхто не обіцяв, що буде легко. Успіх не приходить просто так, для цього треба добре попрацювати. Я тут недавно згадував школу. І якби ми ще тоді почали з тобою дружити, то може все б склалося інакше.                                                        

- Так, ми б швидше створили рок-гурт, і з Аліною все б може склалося трохи інакше. - розсміявся я. - Але мені здається, що все саме так, як і має бути. Я дуже радий, що в мене є такий друг як ти. Але якби мені хтось в школі сказав, що я буду дружити з Віталієм Прохоровим, я б просто розсміявся. Все-таки один з найпопулярніших хлопців в класі.                                                                                          

Друг просто розсміявся, ніби я сказав щось досить безглузде. Але це справді так. Він завжди справляв таке враження, що дружить лише зі статусними людьми. Я б навіть не подумав, що Віталік настільки добрий та неймовірний друг. Він мене завжди підтримує, готовий прийти на допомогу чи просто вислухати. І я готовий робити те саме для нього, адже саме це і називається дружбою.                 

- Про мене завжди складалося неправильне враження. Гроші батьків, моя любов до спорту... Знаєш скільки проблем це мені принесло у свій час? Я ж тоді дружив з Ромою. - це один з наших однокласників. - Однак я не відчував справжньої дружби. Таке відчуття було, ніби йому це вигідно. Ще б, я завжди йому допомагав, а от коли мені потрібна була допомога, його поряд ніколи не було. І от тоді я помітив тебе. Так, ти був досить тихим і не з ким не спілкувався, але в мені прокинулося таке бажання подружитися з тобою. - друг посміхнувся. - Навіть не знаю звідки і як то виникло. Але коли я тебе тоді побачив, то чомусь зрозумів, що саме ти станеш моїм найкращим другом. То знаєш, як коли зустрічаєш ту саму і розумієш, що це на все життя. Тут так само, але з дружбою.                                 

- Ну я в школі не відчував, що ми станемо друзями. - я зробив ковток пива. - В мене їх то й ніколи не було. Тепер все змінилося, і стільки людей намагаються увійти в моє коло спілкування. Та я пам'ятаю, хто був зі мною поряд у найважчі моменти.                                                                                             

- Як і я, брате. - він поплескав мене по плечу. - Як і я.                                                                      

І це було справді. Ми з Віталіком пройшли не мало, і завжди підтримували одне одного. В найважчі моменти ми знали, що поряд буде друг, який ніколи не покине одного розбиратися з усіма проблемами. І цього ніщо не здатне змінити. Це та людина, що відтягнула мене від прірви, коли я готовий був туди стрибнути. Він власноруч побудував для мене міст, і продовжував кожного разу утримувати мене на безпечному місці, не даючи зірватися. Колись я думав, що не зможу йому віддячити за все, що Віталік зробив для мене. А дружба це найменше, що я зможу зробити. Але йому цього й не потрібно, адже ми просто допомагаємо одне одному, не чекаючи нічого натомість.