Я був настільки зайнятий зйомками та записом альбому, що дуже мало часу міг виділяти на спілкування з Марією. Але дівчина все розуміла, і спокійно реагувала на рідкісні повідомлення. Яка вона все ж неймовірна.

Я навіть запропонував їй обмінятися телефонами та поспілкуватися хоча б так. І вона була зовсім навіть не проти. Ми вже кілька разів розмовляли, і вона казала, що в мене досить гарний голос. Ще б, я ж все-таки фронтмен гурту "Timecode".

Але поки говорити їй про це так і не зібрався. Зараз нарешті завершилися зйомки фільму, і був готовий вже сирий матеріал, в якому досить багато зеленого кадру. Ще залишився монтаж та спецефекти, але для цього моя постійна присутність не потрібна.

Зараз я їхав в гості до Віталіка, бо він попросив мене терміново приїхати. І я не міг відмовити своєму найкращому другові. Останнім часом ми обидва так сильно були зайняті, що просто не вистачало часу навіть попити пива.

Він покинув роботу у тому ресторані, натомість придбавши власний. Він завжди мріяв про це, і за допомогою грошей, зароблених з музики, міг собі це дозволити. Вони були з Аньою дуже щасливі, і я справді радів за них.

Припаркувавши авто біля їх будинку, я попрямував у знайомий під'їзд. В них була можливість купити нову квартиру, проте вони вирішили, що коли їх родина стане більшою, то тоді придбають будинок.

Але я то знав, що Віталік вже другий місяць особисто контролює будівництво, де кожен матиме свій власний куточок. Навіть буде своєрідна музична студія. А ще кілька дитячих кімнат, бо вони планували не одну дитину. Я уявлення не мав, про що вони хочуть мені розповісти, та все ж сподівався, що це щось добре.

Не хочеться думати про погане. Двері мені відчинили одразу ж після першого дзвінка. Ще б, вони ж чекали на мене.

- Вадиме, як я рада тебе бачити, - Аня одразу ж стиснула мене в обіймах. - Ти щось зовсім до нас не заходиш.

- Та ти ж знаєш, що я постійно на роботі, - посміхнувся я. - Але зараз я тут. Ну, що в вас новенького?

- Зараз ми тобі все розповімо, але спочатку проходь на кухню, - дівчина буквально сяяла.

Ні, я розумів, що вона зараз щаслива дружина Віталіка, проте тут було щось інше. І в мене закрадалися підозри, але я не хотів вгадувати наперед. Нехай самі мені розкажуть, адже це може бути будь-що.

Я ж пройшов на кухню, де привітався з другом. Він дістав шампанське, тут же були фрукти та солодке. Значить ми щось святкуємо. І я навіть боявся уявити що саме. Коли Аня присіла поруч, ми якийсь момент сиділи в тиші. Що ж, значить я приїхав сюди помовчати. Але потім Віталік таки не витримав.

- В нас для тебе новина, яку ти дізнаєшся раніше за інших. Принаймні за друзів та навіть наших батьків. Загалом, - він витримав паузу. - Я стану татом.

Оце так новина. Невже в них буде дитина? Я одразу ж прийнявся вітати друзів з цієї надзвичайною подією. Таке відчуття, ніби це я дізнався, що стану батьком, адже радості було не менше. Вони ж так довго цього хотіли, і навіть намагалися. А тепер все станеться. Тепер зрозуміло для чого це маленьке святкування.

Я навіть подзвонив та повідомив, що сьогодні не приїду на знімальний майданчик. Ще б, адже в нас таке свято. Ми всі дуже сильно цього чекали, і я був впевнений, що й інші зрадіють не менше. Як виявилося, вони тільки це дізналися, і одразу ж подзвонили мені.

Друг хотів як можна швидше поділитися цим зі мною. Але це виявилось далеко не останнім сюрпризом. Я навіть не уявляв, що вони ще приготували для мене. Ми святкували, коли друг вирішив повідомити ще дещо.

- Загалом, ми тут з Аньою поговорили, хоча, як виявилося, це навіть не потрібно. І вирішили одразу ж обрати хрещеного для нашого малюка, - але вони швидко все вирішили. - Ми хочемо, аби ним був ти. Адже ти мій найкращий друг.

Вони серйозно? Це стало так неочікувано для мене, адже я і подумати не міг, що вони вирішать так зробити. Тобто ми з ними станемо не лише друзями, а ще і якимось певним чином родичами.

На мить я навіть забув, що нічого не відповів, адже досі не міг отямитися. В мене буде маленький похресник. Я його навчу всьому, що знаю. І це буде так круто. Така своєрідна ще й репетиція перед моїми власними дітьми. Я був так вдячний друзям, що навіть не міг описати це все словами. А вони, здається, чекали на мою відповідь.

- Так ти згоден стати хрещеним? - невпевнено перепитала Аня.

Я так розумію, що вони боялися почути мою відмову. Такі милі, коли хвилюються. Але звичайно я міг лише погодитися. Бо просто мріяв про це. Треба на майбутнє все ж запам'ятати, що спочатку відповідати, а вже потім думати.

- Звичайно, що так. Ви ще й питаєте, - здається вони видихнули. - Це ж так чудово, в мене буде похресник. Це було дуже несподівано, адже такого я точно не очікував. Та я неймовірно радий. Дякую вам.

- Ти ж мій найкращий друг. Кого б я ще вибрав, - розсміявся Віталік. - До того ж кум режисер та фронтмен гурту це тобі не просто так.

- Та ти й сам не прибідняйся, - розсміявся я.

І ось так вечір переріс в більш спокійну та родинну атмосферу. На вечір прийшли родичі та наші друзі, яким повідомили приємну новину. Звичайно, що всі були раді. А Макс навіть жартував, що от виросте малий і займе місце Віталіка в "Timecode".