Глава 31

Чат мене настільки захопив у свої тенета, що я майже весь свій вільний час проводив там. І поки що там побачив лише одну дівчину, що видалася мені цікавою. Її ім'я Марія, і вона була досить приємною співрозмовницею. Однак любила і пожартувати над іншими. Віталік, коли з Аніного акаунту прочитав наші переписки в чаті, сказав, що це чоловіча версія мене. І з іншого боку саме так і було. Хоч я і був доволі тихим, та все ж інколи міг пожартувати над кимось. За це мене в чаті вже деякі не долюблювали. Особливо Андрій. Був тут один такий хлопець. Весь час розповідав який він багатий та симпатичний, фотографії свої кидав. Так, деякі все ж не зберігають анонімність, адже кожен вирішує для себе сам. І я помітив одну дуже важливу річ. Схоже йому подобалась Марія, адже це було видно з його поведінки. Однак дівчина була до нього абсолютно байдужою.                                                      

Але я зрозумів, що він мене починає досить сильно дратувати, а я ж не вмію мовчати. Тому я регулярно висловлював своє невдоволення. Скільки всього я від нього почув. Улюблена моя фраза це те, що коли я досягну того ж, що і він, тоді й поговоримо. От тільки мені шкода було розчаровувати хлопчика, адже аби мені бути на тому ж фінансовому рівні, доведеться стати набагато біднішим. Так, він має власну квартиру, але і що? Зараз я вже придбав приміщення, і там активно йде ремонт за моїми власними побажаннями. Все буде саме так, я хотів цього. Ще Андрій мені не подобався своїм зневажливим ставленням до власної матері. Він же вихвалявся цим. Не люблю я таких інтернет героїв, адже в житті він нічого собою не представляє. Та лише я наважувався йому відповісти. Мені здавалося, що мене там вже всі ненавидять, адже дівчата обожнювали цього Андрія. Та все ж я помилявся. Яким для мене стало здивуванням, коли прийшло повідомлення від Марії. Я в цей час якраз мав перерву, адже ми знімали черговий фільм. А потім ще й працюємо над записом нового альбому.                                                                                                                                            

"Привіт, Вадиме) Ти мені здався досить цікавим та адекватним хлопцем. Не проти поспілкуватися за межами чату?"                                                                                                                                        

Я довго вдивлявся в це повідомлення, намагаючись отямитися. Аня казала, що ця дівчина мало з ким говорить, хоча з Аньою вони кілька разів переписувалися. І тут вона вирішила сама написати мені першою. А може і правда цей чат дасть мені щось більше, ніж я очікував. От тільки я навіть не знав, як правильно їй написати, аби Марії й далі було цікаво зі мною спілкуватися. Варто просто бути собою, і вона це точно оцінить. Тому я, не довго думаючи та не чекаючи чогось, написав їй відповідь.         

"Ні, не проти. Скоріш навпаки, адже я завжди відкритий до нових знайомств з адекватними людьми)"                                                                                                                                            

Ну що ж, це була цілковита правда, адже я терпіти не міг нещирих та тих, хто намагається видати себе за когось іншого. І дівчина одразу ж прочитала. Ну що ж, час в мене є, тому чому б не поговорити з цікавим співрозмовником.                                                                                                                            

"То ти вважаєш мене адекватною?"                                                                                                         

"Поки не знаю, адже ми з тобою навіть не знайомі. Але в чаті ти мені саме такою й здалася. Особливо це видно по твоїх відповідях на повідомлення Андрія)"                                                 

"Ох Андрій, Андрій... Знаєш, моя жіноча інтуїція підказує мені, що ти його не долюблюєш. І хоча ти недавно в нашому чаті, але він встиг тебе дістати. "                                                                  

Чи дратує він мене? Так. Але річ у тому, що це може бути просто його образ для інших. Я ж не знаю, який він насправді. Раптом саме з цією людиною я б міг знайти спільну мову в реальному житті. От для прикладу, ніхто б ніколи в школі не подумав, що ми з Віталіком будемо найкращими друзями. Я ж взагалі вважав, що розуму там в голові мало, і він скоріш придушить мене, ніж заговорить. А виявилося все зовсім навпаки, адже це один з найдобріших та найкращих людей, яких я взагалі знав у своєму житті. Тому перше враження часто буває оманливим.                                                                     

"Я його насправді ж і не знаю, лише те, що він хоче, аби ми бачили. Скажемо так, мене дратує його образ, от і все. А може в житті він цілком нормальний хлопець."                                                      

"Найкраща відповідь, яку я коли-небудь чула. Але ти правий, в житті він може бути зовсім іншим) Набагато цікавішим."                                                                                                                                   

Ну що ж, хоча я б дочекався від неї позитивної реакції на мої слова. Це вже дуже добре. Може порада бути собою таки працює? Навіть якщо не розглядати її в плані можливої майбутньої дівчини, то новий та цікавий друг цілком може бути.                                                                                                         

"Тим паче, що насправді Андрій мій рідний брат, хоча всі думають, що хлопець)"                                

Але оце так неочікуваний поворот. Тобто це була своєрідна перевірка? І я її ніби пройшов. Ну що ж, тепер це дещо пояснює. Все, що я сприймав за підкати до Марії, насправді могли бути просто братською турботою чи жартами. А це ще й може бути на користь дівчині, бо таким чином відганяло від неї всіляких.