Глава 26

Після того, як Аліна прийшла, я ще довго не міг прийти в себе. Навіщо вона це робить? Ні, звичайно дівчина повелася лише на можливість стати дівчиною відомого режисера та музиканта. Ще б, я уявляю як вона жалкує про те, що тоді покинула мене. Але назад вже нічого не повернути. Мені байдуже на неї, я навчився жити далі. Та на душі було так погано, що я подзвонив Віталіку, аби поговорити з ним. Та ефект вийшов інакшим. За хвилин двадцять хлопець був в мене в гостях з пляшкою. Він був просто вражений наглістю дівчини. Але добре, що я все ж не став її слухати. Аліна більше не стане частиною мого життя, адже одного разу його мало не зруйнувала. Цей міст більше неможливо відновити. Краще я буду один, у випадку чого, але не з дівчиною, що вже одного разу мене зрадила.                             

На наступний день в нас був новий концерт. Ми вирішили, за схваленням Макара, вийти до фанатів та пофотографуватися чи поспілкуватися з ними. І це був такий неймовірний досвід та просто шалена енергетика. Я відчував, що люди люблять нас. Це потім ще й усюди напишуть, що ми дуже добрі та щирі хлопці, які не задерли носа, коли стали відомими. Чомусь більшість жіночої уваги дісталася саме мені. Так, я фронтмен, і цього варто було очікувати. Ще й Макс та Віталік зайняті, і про це знали всі. А от моя дівчина якось залишилася для всіх такою собі таємницею. Тому на наступний день я поговорив з Дмитром. І ми зійшлися на тому, що не варто мені підтримувати образ такого сумного холостяка, а можна розкрити те, що я зустрічаюся з Лільою. Принаймні це ж не шлюб, а лише стосунки. Тобто усі дівчатка будуть ще мати якусь надію.                                                                                                      

І вирішили ми це зробити на інтерв'ю для однієї популярної програми про зірок, куди мене запросили. Ліля ж була в курсі, і вже готувалася до того, що на неї звалиться. Звичайно не обійдеться без хейту, і я дуже сподівався, що дівчина витримає. Однак в неї вже з'явилися сумніви чи варто мені це робити, але Ліля їх не показувала. Ну що ж, все має бути добре. Тому я, зібравшись з силами, пішов на це інтерв'ю, яке мало змінити моє життя.                                                                                                         

Спочатку все було добре, адже мені ставили питання стосовно роботи, минулого, про яке я вирішив говорити лише то, що мені самому хотілося. Потім спитали про улюблений режисерський проект та найскладнішу роботу, а вже тоді про улюблену пісню. Наближалося питання ікс, яке ведучий точно поставить, адже це цікавить моїх фанатів. Мені в дірект постійно прилітають питання чи є в мене дівчина, чи не хочу я кудись сходити чи щось типу такого. А таке це поставить крапку. Хоча, як казав Віталік, судячи з того, що пишуть йому, мені будуть казати, що Ліля мене не варто, і краще обрати когось іншого.                                                                                                                                          

- Вадиме, - ну от, почалося. - "Timecode" пише такі проникливі пісні. Особисто моя думка, що з вільним серцем неможливо так співати про кохання до дівчини. Чи може у твоєму житті вже є дівчина, яка займає головну роль?                                                                                                                               

- Думаю, що кожен з нас в житті колись кохав. Тому при виконанні пісень варто лише пригадати те, що тоді відчували. - думаю від мене зараз очікували відповідь, що я абсолютно вільний. - Але ви маєте рацію, в мене є неймовірна дівчина. Її звати Ліля, і ми з нею разом вчилися в школі. Вона неймовірна, і я справді радий бути з нею.                                                                                                         

- То ви зустрічаєтеся ще зі школи? - здивувався ведучий. - Це ж так романтично. Кажуть, що такі стосунки найміцніші. - а ось це вже звучало як насмішка, але ж ведучий не знав нашої історії.      

- Ні, ми разом досить небагато часу. Знаєте, в школі просто якось не вийшло. Я ж навіть уявити не міг, що така неймовірна дівчина може подивитися на мене. Але доля зіштовхнула нас вдруге. І цього разу я не відпустив її. - посміхнувся я. - І ось тепер, нарешті, можу назвати її своєю дівчиною.                      

Не хотілося говорити абсолютно всю правду, що в школі ми взагалі не спілкувалися, адже всі мої думки займала Аліна. Я ж тоді так сильно кохав її, що навіть і думати про інших не міг. Але це вже в далекому минулому. Пройшло стільки часу, я б мав змиритися, але серце все ще боліло. Здається, навіть через декілька років при спогадах воно буде боліти ніби якийсь шрам. Правду говорять, ті кому одного разу розбили серце, вже ніколи не будуть колишніми. І це справді так і є.                                   

- Вадиме, ми дуже раді, що ти щасливий. Однак у вас є кілька пісень про особисті трагедії. А в тебе в житті їх багато було? - запитав ведучий.                                                                                                 

Я б міг не відповідати на це питання, адже воно було занадто особистим. Звичайно, що в моєму житті було два найгірших моменти. І я сподіваюся, що на цьому все і закінчиться. Всі подальші якісь невдачі вже не будуть сприйматися так катастрофічно, як ті. Але все ж я прийшов сюди, аби бути чесним, тому і вирішив таки відповісти.                                                                                                                            

- В моєму житті були дві особисті трагедії. Перша — коли помер мій батько. Це була не просто рідна мені людина, а ще й найкращий друг. І тоді було досить важко уявити як жити далі без нього. А друга, - я важко видихнув. - Вона для когось навіть і трагедію б не стала, але тоді мені здавалося, що моє життя зруйновано. Моя дівчина, яку я кохав сильніше за все на світі, кинула мене після семи років наших стосунків. Але це вже в минулому, тому я зараз живу повноцінним життям і радію кожному новому дню.