Глава 12

Той вечір в пабі змінив все для мене. Ні, я не вийшов різко з депресії, але це був непоганий старт для мене. Віталік мав рацію, я не маю сприймати це як щось погане, а лише старт для чогось нового. Тому додому я вже повернувся в зовсім іншому стані. Для початку я вирішив добре виспатися, адже не робив цього вже якийсь час. Якщо я справді хочу змінити своє життя, то мені потрібні сили. Коли друг мене привіз додому, я швидко прийняв душ та завалився в ліжко. Ейфорія від виступу досі не пройшла, і я відчував себе просто прекрасно. І вперше за довгий час мені снилися нормальні сни. В них я був рок-зіркою, а моя група давала концерт на Олімпійському. В один момент я зрозумів, що це саме є моєю мрією. Як і режисерське крісло. І до неї варто йти, а не сидіти славши руки. Робота може стати ліками проти моєї депресії.                                                                                                         

Тому на ранок я знайшов нову роботу, на якій платили більше, але і працювати було в рази складніше. Сам же почав активно займатися музикою, і навіть, при ініціативі Віталіка, записався на вокал. Нам вдалося знайти саме такого викладача, який працював саме у цьому направленні музики. І Денису сподобався мій голос, він хотів з ним попрацювати. Паралельно я намагався знайти роботу режисера. Знову ж таки, за допомогою друга ми зняли одну короткометражку та рекламу для його ресторану. Саме ці роботи стали першими в моєму портфоліо, які я відправляв навіть у малобюджетні проекти. Мені хоча б з чогось почати. Поки успіхів не було ніяких, та я продовжував вірити, що все вийде. В мене була міцна підтримка у вигляді найкращого друга та його дівчини, а ще моєї мами. Останнім часом я не часто до неї приходив, адже часу просто не було. Проте старався допомагати їй фінансово. Нічого, настане час, коли я зможу повністю її забезпечувати. Я зроблю так, аби вона пишалася мною. Як і тато, адже я збирався стримати свою обіцянку. Я заново будував міст до своєї мрії, кожного дня закладаючи нову цеглинку. І все це змушувало мене забувати про депресію. А от Аліна ще не скоро піде з моєї голови та серця, адже такі почуття так просто не проходять.                                      

Сьогодні в Ані було день народження, і вона мене запросила. Кожного разу, коли я зустрічаю цю дівчину, я дивуюся їй. Наскільки ж сильно вона відрізняється від Аліни. Від неї прямо таки віє добротою та любов'ю до всього. А як вона ставиться до Віталіка... Тепер я вже міг порівняти їх стосунки зі своїми й побачити величезну різницю. Ось воно справжнє кохання, а не просто вигідні відносини. Як же другу пощастило, що він знайшов саме ту, яку покохав всією душею, отримавши взаємність. Віталя навіть змінювався поряд з нею. Хлопець був готовий на все заради своєї коханої, що скоро стане його дружиною. Я ж купив їй квіти та нову книгу її улюбленого автора. Я знав, що вона давно її хотіла. Однак дуже сильно хвилювався, що цей подарунок занадто простий. Проте виявилося, що все навіть краще, ніж я думав. Вона щиро подякувала мені, і була так рада подарунку, що ледве втрималася, аби не почати її читати прямо зараз. А вечір протікав досить спокійно. Я познайомився з їх друзями, та якось настрій був не той. Тільки от з одним хлопцем ми справді знайшли спільну мову. Назар був геніальним барабанщиком, і я це можу з точністю сказати, адже бачив кілька його репетицій, що він мені показав. Він вже був відомим в певних колах, адже встиг засвітитися в кількох гуртах. Зараз хлопець в пошуках нової команди, тому я записав собі його номер. А раптом знадобиться.                                   

Вже була одинадцята година вечора, і я вирішив вийти на балкон та покурити. Останнім часом я старався все рідше робити це, адже може шкідливо вплинути на мій голос. Та не довго я залишався на самоті, адже до мене вийшла Аня. На відміну від інших вона була абсолютно твереза, адже дівчина взагалі не п'є й не курить. Тоді чому вона тут?                                                                                   

- Вадим, а чому ти не з іншими? Тобі тут не весело? - спитала вона.                                   

Ну звичайно, ця дівчина хвилювалася, що комусь може бути не комфортно на її святі. От як можна бути такою хорошою та милою? Якщо це була б якась інша людина, можна було б навіть подумати, що це просто вдавання. Але ні, Аня й справді була такою.                                                                      

- Ні, тут все чудово. Просто... - я видихнув. - Ти вибач, що я псую тобі день народження своїм станом. В моєму житті стільки всього сталося, що я досі намагаюся прийти в норму. І саме через це в мене буває такий настрій.                                                                                                                                            

- Знаєш, ми всі рано чи пізно проходимо через складності. І від цього нікуди не втекти. В мене теж були моменти, коли я просто хотіла втекти від всього світу та розчинитися у власних стражданнях. Але все змінилося, я не дозволила поховати себе завчасно. - вона посміхнулася. - Зараз як би не було складно, я вірю, що все стане краще, адже наше життя це справді як зебра — смуга біла, смуга чорна. Тому я розумію, що зараз тобі важко. Але я впевнена, що скоро ти досягнеш всього, про що мрієш. - вона подивилася вглиб кімнати, і я знав, що вона спостерігає за своїм нареченим. - Віталік дуже щасливий, що в нього з'явився ти. Адже насправді в нього немає по-справжньому близького друга. Тому дозволь йому просто бути поряд у важкі моменти.                                                                                             

- Я не хочу його сильно обтяжувати. - відповів я.                                                                      

І це була абсолютна правда. Мені все здавалося, що скоро хлопцю просто набридне возитися з моїми вічними проблемами, і він просто припинить наше спілкування. А в мене зараз крім нього та мами нікого немає. Тому я і боявся втратити свого друга.