Глава 12

Той вечір в пабі змінив все для мене. Ні, я не вийшов різко з депресії, але це був непоганий старт для мене. Віталік мав рацію, я не маю сприймати це як щось погане, а лише старт для чогось нового. Тому додому я вже повернувся в зовсім іншому стані, відчуваючи легку, але стійку іскру надії.

Для початку я вирішив добре виспатися, адже не робив цього вже якийсь час. Якщо я справді хочу змінити своє життя, то мені потрібні сили. Коли друг мене привіз додому, я швидко прийняв душ та завалився в ліжко. Ейфорія від виступу досі не пройшла, і я відчував себе просто прекрасно, наче знову знайшов частину себе, яку давно вважав загубленою.

І вперше за довгий час мені снилися нормальні сни. В них я був рок-зіркою, а моя група давала концерт на Олімпійському. Я відчував адреналін, любов глядачів, енергію сцени. В один момент я зрозумів, що це саме є моєю мрією. Як і режисерське крісло. І до неї варто йти, а не сидіти, складавши руки. Робота може стати ліками проти моєї депресії, відволікаючи від сумнівів і вчорашніх втрат.

Тому на ранок я знайшов нову роботу, на якій платили більше, але і працювати було в рази складніше. Сам же почав активно займатися музикою, і навіть, при ініціативі Віталіка, записався на вокал. Нам вдалося знайти саме такого викладача, який працював у напрямку рок-музики, і це давало мені мотивацію розвиватися.

І Денису сподобався мій голос, він хотів з ним попрацювати. Паралельно я намагався знайти роботу режисера. Знову ж таки, за допомогою друга ми зняли одну короткометражку та рекламу для його ресторану. Це давало мені відчуття продуктивності, а кожен маленький успіх підживлював віру у себе.

Саме ці роботи стали першими в моєму портфоліо, які я відправляв навіть у малобюджетні проекти. Мені хоча б з чогось почати. Поки успіхів не було ніяких, та я продовжував вірити, що все вийде. В мене була міцна підтримка у вигляді найкращого друга та його дівчини, а ще моєї мами, яка час від часу дзвонила і нагадувала, що я не один.

Останнім часом я не часто до неї приходив, адже часу просто не було. Проте старався допомагати їй фінансово. Нічого, настане час, коли я зможу повністю її забезпечувати. Я зроблю так, аби вона пишалася мною. Як і тато, адже я збирався стримати свою обіцянку, що ніколи не дам їй відчути брак підтримки.

Я заново будував міст до своєї мрії, кожного дня закладаючи нову цеглинку. І все це змушувало мене забувати про депресію. А от Аліна ще не скоро піде з моєї голови та серця, адже такі почуття так просто не проходять. Вони як тіні, що інколи нагадують про себе у найнесподіваніші моменти, але поступово слабшають, якщо рухатися вперед.

Сьогодні в Ані було день народження, і вона мене запросила. Кожного разу, коли я зустрічаю цю дівчину, я дивуюся їй. Наскільки ж сильно вона відрізняється від Аліни. Від неї прямо таки віє добротою та любов'ю до всього. А як вона ставиться до Віталіка…

Тепер я вже міг порівняти їх стосунки зі своїми й побачити величезну різницю. Ось воно справжнє кохання, а не просто вигідні відносини. Як же другу пощастило, що він знайшов саме ту, яку покохав всією душею, отримавши взаємність. Віталік навіть змінювався поряд з нею. Хлопець був готовий на все заради своєї коханої, що скоро стане його дружиною. І дивитися на це було одночасно надихаюче та трошки сумно, адже мені ще доводилося проходити через власні переживання.

Я ж купив їй квіти та нову книгу її улюбленого автора. Я знав, що вона давно її хотіла. Однак дуже сильно хвилювався, що цей подарунок занадто простий. Проте виявилося, що все навіть краще, ніж я думав. Вона щиро подякувала мені, і була так рада подарунку, що ледве втрималася, аби не почати її читати прямо зараз. Цей момент змусив мене відчути теплоту, яку давно не відчував — маленькі радості все ще існують, навіть коли життя складне.

А вечір протікав досить спокійно. Я познайомився з їх друзями, та якось настрій був не той. Тільки от з одним хлопцем ми справді знайшли спільну мову. Назар був геніальним барабанщиком, і я це можу з точністю сказати, адже бачив кілька його репетицій, що він мені показав. Він вже був відомим у певних колах, адже встиг засвітитися в кількох гуртах. Зараз хлопець в пошуках нової команди, тому я записав собі його номер. А раптом знадобиться.

Вже була одинадцята година вечора, і я вирішив вийти на балкон та покурити. Останнім часом я старався все рідше робити це, адже може шкідливо вплинути на мій голос. Та не довго я залишався на самоті, адже до мене вийшла Аня. На відміну від інших, вона була абсолютно твереза, адже дівчина взагалі не п’є й не курить. Тоді чому вона тут?

- Вадим, а чому ти не з іншими? Тобі тут не весело? - спитала вона, дивлячись на мене так, ніби могла бачити навіть найтонші мої думки.

Ну звичайно, ця дівчина хвилювалася, що комусь може бути некомфортно на її святі. От як можна бути такою хорошою та милою? Якщо це була б якась інша людина, можна було б навіть подумати, що це просто вдавання. Але ні, Аня й справді була такою.

- Ні, тут все чудово. Просто... - я видихнув. - Ти вибач, що я псую тобі день народження своїм станом. В моєму житті стільки всього сталося, що я досі намагаюся прийти в норму. І саме через це в мене буває такий настрій.

- Знаєш, ми всі рано чи пізно проходимо через складності. І від цього нікуди не втекти. В мене теж були моменти, коли я просто хотіла втекти від всього світу та розчинитися у власних стражданнях. Але все змінилося, я не дозволила поховати себе завчасно, - вона посміхнулася. - Зараз як би не було складно, я вірю, що все стане краще, адже наше життя це справді як зебра — смуга біла, смуга чорна. Тому я розумію, що зараз тобі важко. Але я впевнена, що скоро ти досягнеш всього, про що мрієш.

Вона подивилася вглиб кімнати, і я знав, що вона спостерігає за своїм нареченим. В них були такі теплі стосунки, що інколи я навіть трохи заздрив. Але по-доброму.

- Віталік дуже щасливий, що в нього з'явився ти, - Аня посміхнулась. – Адже насправді в нього немає по-справжньому близького друга. Тому дозволь йому просто бути поряд у важкі моменти.