Спалений міст
Пролог
Найтемніша ніч завжди за кілька хвилин до світанку...
Ці слова стали для мене символом усього мого життя. Саме вони були в моїй голові кожного разу, у хвилини падіння. Коли мене руйнували з середини, я вставав та рухався далі до своєї мети. Коли виривали серце по живому — кричав "Я ще живий..."
Їм не вдалося зламати мене та змусити відступити. Кожна невдача робила лише сильнішим. Адже правду говорять, що немає в нашому житті тих випробувань, що ми не здатні витримати. Я досягну тих висот, адже така моя доля...
От тільки скільки ще мені доведеться витримати на шляху до щастя? Хіба я вже мало втратив? Ні, я більше не хочу цього всього. Я вже навіть не знаю, у що мені вірити. В себе та свої сили? З кожним днем надія стає все примарнішою, і я вже не відрізняю реальність від снів. Але я б хотів назавжди залишитися у світі своїх фантазій, де немає болю. У світі, де ще живе кохання, якому байдуже на гроші чи статус у суспільстві.
Однак з кожним разом впевнюся у зворотному. Я не знаю де в цьому світі правда, а де брехня. Вже давно перестав розділяти на добро та зло. А сірі будні навіть не намагалися видавати себе за щось інше. Я спалив останній міст, і сам же продовжую його шукати...
Але все здатний змінити я сам. Варто лише повірити в це...
#277 в Молодіжна проза
#45 в Підліткова проза
#436 в Сучасна проза
Відредаговано: 03.09.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
