Розбійницька душа

Я піднімаюсь поволі вгору
Бетонні сходинки ведуть до вершини
Там, де мали бути: успіх і слава
На мене чекає кат і гільйотина

І на вершині будуть овації
Щоправда не ті, що так бажав
Деякі слова потребують фільтрації
У мою сторону лунає лють і шквал

Навколо те й чутно, що образливі вигуки
Які вилітають із ротових порожнин
Мовляв заслуговую на таку кару
І ще на сотню зверху таких гільйотин

Невеселої долі я дорогу обрав
Тернистими шляхами щастя шукав
Адже, що спонукає людей до гріха
Можливість почати хороше життя

Хтось мріє славетно померти на полі бою
Із кривавим мечом у руках
А хтось у сімейному колі
Прощатись із ріднею зі сльозами в очах

Щодо цього, то мені не пощастило
Обидва варіанти були не по душі
Хотілось вибрати щось гонорове
Загинути цікаво, принаймні не так як всі

Тому у смертельному танці водив хороводи
Із лихом не раз зустрічався один на один
Розбійницька душа бажала пригоди
Веселої, сповненої небуденних подій

Не судилось увійти до сторінок історії
Залишити слід, бодай якийсь по собі
Бо ж ті вуста, що сьогодні гукають
Бажають смерті, проклинають

Завтра вже будуть кричати інше ім`я
А потім назавжди забудуть
Повернуться до звичних справ
Хтось ненароком можливо й згадає

Під час вечері чи коли засинав
І як шкода, що не встиг написати листа
Описати у ньому власне буття
Щоб хтось один це прочитав, а краще би запам`ятав

Як ми пекла не цурались
У горах геть чужі братались
Обравши, ту страшну стежину
Що веде прямо в гільйотину.