Спалах

Солдат-одинак

2022 рік...
Ще не було дронів.
Олдскульні бої в стилі другої світової...

Горизонт зник з очей, затягнувся їдкою імлою,

Похитнулося небо, на землю упало навзнак.

Світ завмер, і над полем недавнього бою

На увесь зріст, хитаючись, звівся солдат-одинак.

Не знялось над посіченим грунтом ні крику, ні звуку.

Побратими навічно вдяглись у смертельну броню.

Жоден з них не злякався, ганебно не втік, не склав руки.

Кожен з них гідно звершив життєву борню.

Солдат тихо зітхнув. У знак шани припав на коліно.

А піднявшись, очима впіймав з боку ворога рух.

Друга хвиля атаки. Що ж, орки не знають спочину.

Їх багато. Десь сотня. Ідуть, утворивши півкруг.

Прошмигнув у окоп. Це, мабуть, вже його домовина.

Триста метрів. Орда збилась в купу, ламаючи стрій.

Помолився. Навколо бійниці розклав магазини.

"Ось який в тебе зовнішній вигляд, останній мій бій".

Пригадав старих друзів, сім'ю, побратимів за списком.

Ввімкнув тихо колонку. Із неї заграв легкий блюз.

"Що ж, пора і мені під життям підвести чорну риску.

Я боєць. Я десантник. А отже, я не відступлю."

Над окопом загув безпілотник, майнув низько-низько,

І помчав у бік орків, зробивши в повітрі петлю.

Ожила раптом рація: "Хлопче, підмога вже близько!"

Пересмикнув затвор. Губи склались в безгучному "Плюс".

Подобається

#6545 в Різне
#1669 в Поезія

Відредаговано: 15.03.2026