Спалах

Холодніє...

Холодніє повітря. Так осінь у літо вкрадається ранками.

Вечорами її провіща невиразна легенька туга.

Ти відчуєш її, як самотньо побродиш місцевими парками.

І все котрий рік поспіль не визначиш: благо вона чи тягар.

Ти поринеш в думками у юність, шукатимеш там її корені.

Пригадаєш в подробицях день, коли вперше туга та прийшла.

І замислишся знову: чому ж це такі почуття для нас створені,

Суперечливі суміші двох протилежностей: болю й тепла?

А хоча... Ти давно знаєш відповідь. Просто не хочеш прийняти

Те, що все в нашім світі скінченне. Ось звідки твій сум.

Саме в цьому - зміст осені. Щоб знов і знов нагадати,

Що плин часу несе тебе в вічність: у рай чи на суд.

Холодніє у грудях. То смерть у життя так щоранку вплітається.

Та усім, хто з Христом шлях вузенький до неба трима,

Холодок цей бадьорим теплом нащодень обертається,

Від надії на вічність в краю, де туги вже нема.

Подобається

#4431 в Різне
#1161 в Поезія

Відредаговано: 24.11.2021