Хто ти такий?

Чи знаєш ти, хто ти такий?
З чиєї легкої руки 
З'явився ти в земному тілі?
Задля якої, друже, цілі
Живеш ти там, де народився, 
Чи, може, там, де поселився, 
Покинувши батьківський дім?
Яку мету у світі цім
Твоє життя, мій друже, має?
Про це ти знаєш? Чи не знаєш?
Ти думаєш, це неважливо - 
Знать, нащо ти живеш? Можливо.
Та кожен в морі корабель, 
Не знаючи, куди пливе, 
Землі ніколи не досягне. 
І як би того він не прагнув
До берега вже не пристане, 
І на просторах океану
Загубиться. І тільки диво, 
Чудесний випадок щасливий 
Може йому допомогти 
Дорогу в морі віднайти. 
Тому виходити без карти 
В відкритий океан не варто, 
Інакше корабель загине, 
Бо подорожі без причини
І без кінцевої мети
До смерті можуть привести.

Так, друже, і з твоїм життям.
Якщо не знаєш до пуття, 
Хто ти такий, куди ти йдеш, 
Чим ти закінчиш, де будеш, 
Коли свій вичерпаєш час, 
Як на порозі в тебе враз
Смерть виросте із темноти,
Що зможеш їй відповісти?
Якщо не знаєш ти, хто ти, 
Цих відповідей не знайти. 
І в темний моторошний світ
Тебе чекає переліт. 
А там - лиш море вічних мук.
Диявол прибере до рук
Твою пропащу й мертву душу, 
Й цього порядку не порушить
Ніхто. Це - справедливий суд
За те, що на Землі, ось тут
І зараз ти не захотів
Справжню мету знайти в житті. 
А ця мета - одна-єдина:
Повинна кожная людина
Звернутись до живого Бога
Й пробачення просити в Нього. 
"За що?", - спитаєш ти. За те, 
Що Боже правило просте
Вона завжди ігнорувала, 
Його ім'я не шанувала, 
Не проявляючи повагу
До Нього, і свою увагу
На те звертала, що є гріх, 
В буденних справах всіх своїх
Вганяла совість в сон глибокий, 
Й не думала про те, що збоку
Всю її душу добре видно, 
І кожен вчинок, де негідно
Себе поводила вона
Бог бачить. І її вина 
В Його очах лише зростала. 
Хоча для суду треба мало...
Один-єдиний, друже, гріх
В Божественних очах святих
Достойний смерті. І тому 
Ти добре завинив Йому, 
Якщо не каявся ти щиро
І не просив, щоб тобі віру
Подарував Він. Отже, друже, 
Тобі потрібно, дуже-дуже, 
Покаятися перед Богом, 
Щоб в небо Він тобі дорогу
Відкрив і в рай тебе впустив, 
Інакше в пекло підеш ти. 
Коли ж до Нього ти прийдеш, 
З Ним в серці по життю підеш, 
Тоді воно змістовним стане, 
І коли тіло вже зів'яне, 
І на порозі смертна тінь
Постане, ти у височінь
Піднімеш погляд посвітлілий, 
І скажеш: "Смерть, де твоя сила?
Бери це тіло. Забирай!
Бо я вже йду до Батька, в рай. 
Душі моїй ти не зашкодиш, 
Бо дав мені Ісус свободу. 
Я вічність проведу із Ним, 
Безмірну кількість літ і зим. 
Тобі це, смерть, не зрозуміти, 
Але я вічно буду жити, 
Бо так Господь пообіцяв, 
І Божа обітниця ця
Мене тримала все життя, 
І до святих вела звитяг. 
І ось фінал. Я на порозі. 
Господь вже поряд. "Ні!" тривозі.
І, смерть, перед тобою страху
Не маю я, бо одним махом
Мій Бог тебе вже переміг, 
Й від загребущих рук твоїх
Давно-давно я вже спасенний, 
І з того часу я щоденно 
Чекаю зустрічі з Ісусом. 
Тому тебе я не боюся". 
Якщо ти з Богом проживеш
Життя, то в вічність відійдеш
Із повним спокоєм і з миром. 
І Божий справедливий вирок
До тебе, друже, не торкнеться. 
Тож не живи так, як живеться, 
А Бога серцем віднайди, 
Поки не сталося біди. 
Отож від серця я бажаю, 
Щоби ти отримав ключ до раю, 
Щоби урешті-решт і ти 
Міг щастя у Христі знайти.