Не той шлях...

Роками йшов я не по доброму шляху. 
Роками сам собі копав могилу. 
Все мріяв, як би підкувать блоху, 
Проте на гріх даремно тратив силу.

І силу духу, і тілесний гарт
Вкладав у речі, що скороминущі, 
На себе сподіваючись й на фарт.
... А з неба на все те дивився Сущий.

Дивився з сумом. Часом Він хитав
В журбі осяйною святою головою
І шепотів: "Невже людиною Я став
Щоб повсякчасно нехтував ти Мною?

Я - Бог. Твоє життя - в Моїх руках. 
Я обірвати його можу, коли схочу. 
Невже тебе не огортає страх 
Від слів Святої Біблії пророчих

Про те, що над тобою буде суд, 
І що твоє спасіння - лиш в Ісусі?
Коли побачиш ти Мій гнів й Мою красу, 
Чи зможеш мовити: "Тебе я не боюся!"?

Ти так словами не говориш, ні. 
Але за тебе промовляють твої дії.
Бо ти загруз в духовному багні, 
Забувши правило: "Пожнеш те, що посіяв".

Та Я ще поряд. Нині Дух Святий
В тобі породжує жагу до покаяння.
Лиш відгукнись, Моє створіння! Ти
Не знаєш, може, це вже шанс останній,

Який даю тобі Я. Не завжди
Цей шанс у тебе, грішний друже, буде.
Поки є час, не нароби біди. 
Не повтори помилку злого Юди".

Такий Він - Бог. Він любить і чекає. 
І довготерпить. Та не назавжди. 
Хто у житті Ісуса не пізнає, 
Тому до раю перекриють всі ходи.

Я все ж пізнав. Схилившись на коліна
Одного разу в щирім каятті, 
Віддав Ісусу я усі свої провини, 
І Він умить усе простив тоді.

Тепер твій час. То що ж ти обереш:
Принадність світу чи прихильність Бога?
Його ти не спростуєш, не минеш. 
Тому не гайся. Поспіши до Нього.