Як швидко я ведусь на недобре...

Як швидко ж ведусь я на те, що недобре, не Боже...
Ще вчора був чистим. А нині... По вуха в багні.
До бруду, з якого ти виліз, вертатись не варто, негоже.
І знову спочатку доводиться вчитись собі казать "ні".

Це важко. Так важко постійно тримати себе під контролем,
Коли в тілі власному бачу у дії гріховний закон,
І кожен допущений гріх віддається в душі тяжким болем.
А поряд із твого падіння радіє злий древній дракон.

І чується повний зловтішних хіхікань приглушений шепіт:
"Ну що, знов упав? Хі-хі-хі... Чи мені це здалося?
Уже не поможе тобі розкаяння і праведний трепет.
Вже скільки прощав тебе Бог. Ти догрався. Все, досить!

Тебе Він відкине. А я... Ось він - я! Завжди тут, завжди поряд!
Готовий я знову прийняти тебе в своє лоно.
Мене ти покинув. Що, думав, що менше ти матимеш горя,
Якщо проти мене підеш на догоду Христовим законам?

Як бачиш, не менше. Тебе, як і завше, замучує совість.
Твій дух неспокійний. Тобі дуже зле. Ти страждаєш.
Тепер-но скажи, тільки чесно: яка з цього користь,
Якщо, до Ісуса прийшовши, ти спокою й втіхи не маєш?

А поряд з тобою живуть ті веселі хлоп'ята й дівчата, 
Які водять дружбу зі мною. Їм легше живеться.
Ось з кого, якщо хочеш знати, слід приклади брати.
Бач, їх не хвилює, коли там твій Бог повернеться,

Коли там той суд... Хтозна, може, його і не буде?
Хтозна, може, Бог буде зайнятий, й нас "пронесе"?
Хтозна, може, всі ці розмови про пекло придумали люди,
Яким, мабуть, заздрісно з того, що нам можна все?

Давай, повертайся до нас. Ми тебе не образим.
Для тебе мої посіпаки придумають сотні утіх.
Це я, Люцифер, обіцяю. А Бога твого ми одразу
Забудем. Вертайся. Хай знову солодким тобі стане гріх!"

Здаюсь. Проникає все глибше і глибше у душу диявольський шепіт.
Аж раптом... У пам'яті враз виникає священна Христова молитва:
"О Отче Небесний, живий, вічно сущий на небі,
Прости, захисти й поможи у диявола виграти битву! ".

І враз... Дивина! Розверзаються темні кошлатії хмари,
І в морок свідомості владно вривається промінь із неба.
І чорні, презлі, одним словом, пекельнії чари
Умить розвіваються. Боже мій милий, це ж треба!

Я ж майже упав у ці хитрі, улесливі, злющі диявольські сіті! 
Та Батько мій вкотре так вчасно вказав на Христа! 
І знову, програвши за душу мою бій в духовному світі, 
Тікає від мене Люцифер, з страхУ підібгавши хвоста.

А з неба я чую пресильний і сповнений владою голос:
Цей голос знайомий. Це - Бог. Його голос - неначе гроза. 
Той голос гука: "Люцифер. Ти Моїх не чіпай! Жоден волос
Без Мене у них з голови не впаде. Я сказав!"

Я чую цей голос, і знову мене огортає сумирний і праведний трепет. 
Й молитва луна: "О, пробач, Боже, праведний Ти!". 
Враз поряд з собою я чую вже інший, м'який і ласкавий той шепіт:
"Ти знову зі Мною, Мій Сину. Я тут. Я простив".