Спалах
Людина не може без пізнання
Людина не може без пізнання,
Інакше вона - не людина.
Ми всі щось шукаємо з ночі й зрання
У всіх світових павутинах.
Хтось, добре втомившись від власних блукань,
Махає рукою на пошук.
А хтось, навпаки, без вагань і метань
На плечі бере важку ношу
Із знань, що про них мудрий цар Соломон
Сказав: "Вони множать скорботу".
Та відповідь з нею іде в унісон
На вічне питання: "То хто ти?".
А хтось пізнає, та постійно не те,
Безглузде, пусте, й рівень знань не росте.
А хтось забагато підняв важких тем,
А хтось уявля, ніби він - Прометей,
І лізе всіх інших повчать. А проте
Нам всім так потрібне щось дуже просте
Й таке, що б здавалось би вічним, незламним,
Таке, що б завжди залишалося з нами.
Таке, щоб на нього могли би ми спертись.
Таке, задля чого не жаль і померти.
Та де це знання? Не у розумі, точно,
А в серці. У вірі. У слові пророчім.
І ось це пророцтво: "Як любиш ти Бога,
Тому Він знання дає Сам. І дорога,
Якою крокуєш у цьому житті,
Стає враз догідною Божій меті".
Якщо ти знаннями наповнюєш розум,
Це добре. І цінно. Та це - суха проза.
Якщо ж хочеш душу наситить свою,
Шукай і тих знань, що згодяться в раю.
Відредаговано: 24.11.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
