Спалах

Рани від рідних людей

Коли тобі наносять рани рідні люди,
Від цього боляче не вдвоє, а стократ.
І особливо - як несправедливо судить
Тебе по вірі у Христа сестра чи брат.

Надломами й надривами взаємин
Пошарпані й ображені всуціль
Так прагнемо відстояти своє ми,
Що перетворюємо це у самоціль.

І некомфортно, неприродно, й дико наче
Звучать тоді Господні настанови:
"Зла не тримай, покрий, забудь, пробач -
Ти ж маєш іншу для життя основу".

Як нам чинити з цими відчуттями?
Їх подолання - вибір, не інакше.
Себе слід волею приводити до тями,
А не чекати, поки серце стане м'якшим.

Подобається

#4433 в Різне
#1162 в Поезія

Відредаговано: 24.11.2021