В кожнім новім дні твого життя,
Що б не сталося напередодні й після,
Незалежно, дід ти чи дитя,
Хай із уст твоїх лунає пісня.
Ти співай про радість у журбі.
Ти співай про спокій крізь турботи.
Ти співай... Й побачиш, що тобі
Буде легше подолати всі скорботи.
Пісня - неймовірний диво-скарб,
Що дарований нам Господом для втіхи.
Та лікує пісня лиш така,
Що луна від серця, тихо-тихо.
В шумі й гамі опівнічних дискотек,
В рваних техно- і електроритмах,
І не сподівайся знайти те,
Що підтримає тебе в щоденних битвах.
Бо у пісні має бути зміст,
Що збудовує, розчулює, здіймає,
Й судить, і картає, й совість їсть...
Якщо ж цього у піснях немає,
То у них немає і душі.
А слухач пустих пісень бідніє.
Повно в них духовної парші,
Й меседж їхній має згубну дію.
В пісні справжнє джерело - народ.
А ще краще, коли Автором їх текстів
Є турботливий і люблячий Господь -
Іісус, померлий і воскреслий.
Тож, мій друже, слухай правильні пісні.
І шукай в натхненному їх слові
Ті думки - шляхетні і ясні -
Крізь які зростатимеш в любові.
У любові і до Бога, й до людей.
Хай тече вона широкою рікою,
Змінюючи душі. Хай буде
Пісня твого серця лиш такою.
Відредаговано: 24.11.2021