Спалах

Ти знаєш, мій Боже...

Ти знаєш, мій Боже, страхи і тривоги,
І сумніви знаєш мої.
Ти знаєш, що сам я не знаю дороги,
Куди мені йти. І рої

Думок каламутних, настирних, безбожних
Штурмують мене час від часу.
Й гидким сам собі я стаю. Скільки можна,
Від плоті не маючи спасу,

Раз-по-раз в одне і те ж саме болото
Понуро й байдуже брести?
Всередині чуючи голос: "То хто ти?
Ти Боже дитя чи хто ти?"

Та знаєш, мій Боже...Я дякую щиро,
Що в час, як в гріховнім багні
Тону я, не маючи радості й миру,
Ти милість являєш мені.

Приходиш, витягуєш, ставиш на ноги,
Обтрушуєш бруд з одежини.
А потім, як люблячий Тато і строгий,
Караєш, як рідну дитину.

Даруй мені, Тату, в смиренні й покорі,
Приймати Твої покарання.
Щоб, навчений ними, у щасті і в горі
Я мав із Тобою єднання.

Подобається

#4437 в Різне
#1163 в Поезія

Відредаговано: 24.11.2021